Бій під Салихою () — один із двох великих боїв на Правобережній Україні між польсько-українськими повстанцями та російськими регулярними військами, що стався в ході Січневого повстання.
Передісторія Після поразки під Мирополем загін Едмунда Ружицького був змушений відступити 7(19) травня 1863 року на північ, до Новограда-Волинського, де повстанцям вдалося розгромити посланий на їх перехоплення російський загін, полонивши при цьому 39 осіб, які потім були відпущені.
8 (20 травня) біля села Шасківиці до загону приєдналося близько 60 осіб. З якими Ружицький 10 (22 травня) спробував зайняти місто Хмільник, проте через нестачу сил, зазнавши значних втрат, був змушений відійти на північний захід, до села Салиха, де він впритул вклинився в правий фланг переважаючого його за чисельністю загону регулярних військ загальною кількістю в 600 солдатів піхоти і 120 козаків.
Бій Повстанці та урядові війська зіткнулися в полі, оточеному з усіх боків густим лісом. Обидві сторони розташували свої бойові порядки в 950 метрах одна від одної. Ружицький наказав почати атаку на російську піхоту, оскільки не мав іншого виходу, крім як прорвати оборону ворога.
Натхненні ним, повстанці на конях сміливо пішли в атаку, проте опинилися під щільним рушничним вогнем і були змушені з втратами відступити на вихідні позиції. Повторна атака була більш вдалою, і бунтівникам навіть вдалося змусити один з трьох російських піхотних каре, що перебував під командуванням капітана Міцнова, в панічній втечі. Однак подальше їх просування було знову зупинено щільним вогнем регулярних полків.
Після чого з невідомої причини, незважаючи на прибуття підкріплення у складі 600 солдатів піхоти, Ломаносов, помилково вважаючи, що посеред густих заростей протилежного боку лісу засіли резерви повстанців, наказав своїм військам відступити, забезпечивши перемогу повстанцям.
Наслідки Повстанці втратили у битві близько 40 осіб убитими та пораненими. Втрати регулярних військ, за польськими даними, склали 12 убитих та 20 поранених.
Через 2 дні, так і не дочекавшись підкріплення з Галичини, Ружицький був змушений у ніч з 15 на 16 (27 на 28) травня із залишками загону відступити до Подільської губернії, де, однак, також не знайшов підтримки серед мирного населення та повернувся на Волинь.
29 травня (10 червня) Національний уряд надав Ружицькому звання бригадного генерала. Після низки поразок загону від регулярних військ Ружицький 7 (19 червня) 1863 року із залишками свого загону поблизу міста Радивилів перейшов на територію Австрії, фактично завершивши повстання на Правобережній Україні та власну участь у ньому.
Вшанування 26 травня 2013 року в селі Мала Салиха в Україні відзначили бої повстанців Січневого повстання. було відкрито пам'ятник на честь битви 2-го Волинського кінного полку, в лавах якого також воювала велика група русинів-українцівRadosław Stróżyk, 2 Pułk Jazdy Wołyńskiej w powstaniu styczniowym 1863—1864, PRZEGLĄD HISTORYCZNO-WOJSKOWY, Wojskowe Centrum Edukacji Obywatelskiej, Warszawa 2015, s. 41-62 .
Див. також 2-й Волинський кінний полк
Примітки