Хосеп Ескола (, 28 серпня 1914, Барселона — 7 березня 1998, Барселона) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Найбільш відомий виступами за «Барселону», з яким став триразовим чемпіоном Іспанії, а також національну збірну Іспанії, один з провідних каталонських гравців 1930–1940-х років.
Клубна кар'єра
Вихованець клубу «Сантс» зі свого району Барселони, де з 1933 року грав за першу командуToni Closa; Josep Pablo, José Alberto Salas i Jordi Mas. Gran diccionari de jugadors del Barça. Editorial Base, 2015. ISBN 978-84-16166-62-6.. Уже наступного року перебрався до «Барселони», у складі якої дебютував у Ла Лізі 2 грудня 1934 року під керівництвом тренера Франца Платко. У дебютному матчі на стадіоні «Камп де Лес Кортс» проти «Аренас Клуб Гечо» (4:0) відзначився голом, який став першим із багатьох у його каталонській кар'єрі. У першому ж сезоні допоміг клубу виграти чемпіонат Каталонії, а вже за наставника Патріка О'Коннелла виграв ще один регіональний трофей і вийшов до фіналу Кубка Президента Республіки 1936 року. У цьому матчі проти мадридського «Реала» при рахунку 1:2 мав шанс зрівняти рахунок, але легендарний голкіпер Рікардо Самора зробив видовищний сейв. Цей епізод увійшов в історію, адже став останньою дією Самори перед завершенням його кар'єри.
З початком Громадянської війни в Іспанії у 1936 році національний чемпіонат було припинено. «Барселона» брала участь у Середземноморській лізі, де Ескола з партнерами здобув титул чемпіона. У 1937 році клуб здійснив благодійну турне Мексикою та США, зігравши 14 матчів проти місцевих команд. Тур врятував «Барселону» від банкрутства, однак більшість футболістів, серед них Ескола, залишилися за кордоном. Він підписав контракт із французьким «Сетом», де виступав до 1940 року й допоміг клубу здобути другий в історії чемпіонат Франції.
Після війни франкістська влада заборонила повертатися до Іспанії будь-яким спортсменам з вигнання протягом шести років, але завдяки зусиллям президента «Барси» Енріке Пінейро отримав дозвіл повернутися вже у кінці 1940 року. У перший сезон після повернення команда ледве уникла вильоту, вигравши плей-оф проти «Мурсії», але вже у фіналі Кубка Генералісимуса 1942 року каталонці здолали «Атлетік Більбао» (4:3), де Ескола відзначився двома голами. У 1943 році він грав у скандальному півфіналі Кубка проти «Реала». У першій грі на «Лес Кортс» «Барселона» перемогла 3:0, але в матчі-відповіді була розгромлена 1:11. Існували чутки про тиск з боку франкістського режиму, а сам матч став початком жорсткого суперництва двох клубів. У подальші роки став одним із провідних форвардів клубу і під керівництвом Жузепа Самітьєра (1945) та Енріке Фернандеса (1948) ще по разу вигравав чемпіонат Іспанії. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Барселона» у 1949 році. Загалом за каталонців він провів 253 матчі та забив 220 голів, вигравши три чемпіонати Ла Ліги та один Кубок Іспанії.
Виступи за збірну 12 січня 1941 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії у товариській грів проти Португалії (2:2), де забив гол. 11 березня 1945 року він знову провів товариську гру проти Португалії (2:2), провівши свою другу і останню гру.
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1949 року, очоливши тренерський штаб клубу «Бадалона».
Згодом очолював команди «Сабадель» та «Кастельйон», а останнім місцем тренерської роботи був клуб «Леванте», головним тренером команди якого Хосеп Ескола був з 1955 по 1956 рік, яку вивів із третьої до другої ліги.
Титули і досягнення Чемпіон Іспанії (3): «Барселона»: 1944/45, 1947/48, 1948/49 Володар Кубка Іспанії (1): «Барселона»: 1942 Володар Суперкубка Іспанії (1): «Барселона»: 1945 Перемога Середземноморської ліги (1): «Барселона»: 1937 Чемпіон Каталонії (2): «Барселона»: 1934/35, 1935/36 Чемпіон Франції (1): «Сет»: 1938/39
Особисте життя
Син Хосепа, , також був футболістом і грав у Ла Лізі.
Помер 7 березня 1998 року на 84-му році життя у місті Барселона.
Примітки
Посилання