Зігурд Вільгельм Адольф Арнольд Крістоф Франк Ільземанн, з 1908 року — фон Ільземанн (; 19 лютого 1884, Люнебург, Німецька імперія — 6 червня 1952, Дорн, Нідерланди) — німецький офіцер, гауптман Прусської армії, довголітній ад'ютант імператора Вільгельма II до його смерті в 1941 році. На прохання родини Гогенцоллернів він потім став адміністратором маєтку Дорн.

Біографія Він був сином майбутнього прусського генерал-лейтенанта Карла фон Ільземанна (1856–1930) та його дружини Текли, уродженої баронеси фон Гаммерштайн-Екворд (1858–1920).Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 10, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , S. 273 f., Nr. 3213. Ільземанн продовжив військову кар'єру та служив, серед інших посад, у лейб-гвардії піхотного полку (1-й великогерцогський гессенський) №115. У 1918 році він став ад'ютантом імператора Вільгельма II і після його зречення був частиною його оточення у вигнанні в Нідерландах. Тому Ільземанн пішов у відставку з дійсної служби.Deutscher Offizier-Bund (Hrsg.): Ehren-Rangliste des ehemaligen Deutschen Heeres. E. S. Mittler & Sohn, Berlin 1926, S. 296.

10 листопада 1918 року Вільгельм II втік до Нідерландів. Спочатку його прийняв граф Бентінк у замку Амеронген. Замість шести днів імператор мав залишитися в Амеронгені півтора року, що було нелегко для родини Бентінк. Єдина дочка графа, Єлизавета, взяла на себе управління господарством після смерті матері. У травні 1920 року вона та Ільземанн заручилися, а в жовтні того ж року одружилися.

Наприкінці 1919 року Вільгельм придбав невеликий замок у сусідньому Дорні у баронеси Геемстри де Бофорт і до 1920 року відремонтував його для себе та своєї родини. Незважаючи на шлюб, Ільземанн проводив більше часу в Дорні, ніж зі своєю родиною в Амеронгені. Колишній імператор не міг бути сам і наполягав на тому, щоб його завжди супроводжував ад'ютант, якому він виголошував глибокі монологи про все, що його хвилювало. Ільземанн ділив цю роль з іншими, але, крім своєї щоденної роботи, був зобов'язаний обідати з колишнім імператором через вечір. Після вечері всі чоловіки супроводжували Вільгельма до курильні, де колишній імператор знову довго розмовляв. Важливою частиною обов'язків Ільземанна було щоденне читання газетних новин. Ільземанн вважав своїм обов'язком не приховувати навіть неприємних новин від колишнього імператора. Крім того, Ільземанн мав допомагати колишньому імператору в його щоденній роботі в саду. Ільземанн був одним з небагатьох членів персоналу, які безперервно працювали до смерті Вільгельма в 1941 році.

Після смерті колишнього імператора в 1941 році Ільземанн залишився в Нідерландах, а пізніше кронпринц попросив його взяти на себе управління маєтком Дорн. 6 червня 1952 року Ільземанн наклав на себе руки у сторожці Дорна.

Ільземанн роками вів щоденник. Його частини були опубліковані після його смерті. Вони є ключовим джерелом для графічного роману «Імператор у вигнанні» (2021) Яна Бахманна.

Сім'я Ільземанн одружився з графинею Елізабет ван Альденбург-Бентінк (1892–1971), дочкою графині Луїзи Байландт та графа Годара Альденбург-Бентінка, 7 жовтня 1920 року в Амеронгені. Старший син, Вільгельм (1921–2015), був генеральним директором німецького відділення Royal Dutch Shell Group. У шлюбі також народилося ще двоє синів, Зігфрід (*1923) та Рюдігер (*1929). Зігфрід називав себе Бентінк і жив зі своєю дружиною, Христиною Елізабет Бомон, у Швейцарії. Рюдігер жив зі своєю дружиною, Аннемарі те Бізенбек, та їхніми дітьми в Нідерландах.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, командорський хрест

Примітки

Література

Harald von Koenigswald (Hrsg.): Sigurd von Ilsemann: Der Kaiser in Holland. Aufzeichnungen des letzten Flügeladjutanten Kaiser Wilhelms II. Band 1: Amerongen und Doorn. 1918-1923. Biederstein, München 1967; 2. durchgesehene Auflage Biederstein, München 1968. Band 2: Monarchie und Nationalsozialismus. 1924-1941. Biederstein, München 1968. Harald von Koenigswald (Hrsg.): Sigurd von Ilsemann: Der Kaiser in Holland. Aufzeichnungen aus den Jahren 1918-1941. Eine Auswahl. dtv, München 1971 (eine gekürzte Version der Originalausgabe im Biederstein-Verlag).

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1910. Vierter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1909, S. 338. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. 1942. B (Briefadel). Zugleich Adelsmatrikel der Deutschen Adelsgenossenschaft. Vierunddreißigster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1941, S. 241 f. Walter von Hueck, Friedrich Wilhelm Euler: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser. 1977, B (Briefadel). Band XII, Band 64 der Gesamtreihe GHdA, C. A. Starke Verlag, Limburg/Lahn 1977, S. 188–189. ISSN 0435-2408 (Mit Porträt).

Посилання

Offizielle Website Schloss Amerongen Ilsemann lebte hier mit Frau und Kindern. Haus Doorn in den Niederlanden – wo Ilsemann von 1920 bis 1952 arbeitete. Der Spiegel-Rezension der Ausgabe des zweiten Teiles der Ilsemann-Tagebücher.