Кінгісепський рудник – колишнє гірничодобувне підприємство, що здійснювало розробку родовища фосфоритів у Ленінградській області Росії.
Копальню ввели в дію у 1963 році з метою виробництва фосфоритного борошна – розмелених фосфоритів, що призначались для прямого використання як добриво. Продукування борошна із вмістом Р2О5 біля 20% здійснювала належна до рудника збагачувальна фабрика, що переробляла видобуту руду з низьким вмістом фосфору. Частину продукції мав споживати запущений в 1973-му біч-о-біч завод добрив, проте кінгісеппський фосфорит виявився непридатним для виробництва амофосу, тому вже невдовзі довелось завозити апатити з Кольського півострова. В той же час, місцева сировина могла використовуватись для продукування суперфосфату (результат розкладення фосфоритів сульфатною кислотою).
Потужність копальні досягала 6,2 млн тонн руди на рік, при цьому розробку вели відкритим способом із неглибоких кар’єрів (перший, північний, швидко випрацювали, після чого з 1974-го діяв південний кар’єр). Проектна потужність по фосфоритному борошну становила 0,5 млн тонн на рік.
На тлі краху планової економіки підприємство потрапило у кризу, проте станом на середину 2000-х копальня все ще продовжувала роботу. Відомо, що в першому півріччі 2005-го видобули 1,5 млн тонн руди (при обсязі знятих розкривних порід у 6,5 млн м3) та виробили 235 тисяч тонн фосфоритного борошна. Втім, на додачу до низької якості фосфоритів копальня мала проблеми з сильною обводненістю, до того ж продуктивний пласт занурювався у напрямку Нарвського водосховища, що не лише збільшувало витрати на розкривні роботи, але й загрожувало раптовою зупинкою виробництва. З огляду на це, в 2006-му копальню закрили.
Примітки