Завод добрив у Кінгісеппі – підприємство хімічної промисловості, що діє у Ленінградській області Росії. Наразі діє як «ПГ «Фосфорит» зі складу групи «ЄвроХім» (увійшов до неї в 2001 році).
Завод, що почав роботу в 1973 році, продукував сульфатну кислоту (первісна потужність цеху становила 760 тисяч тонн на рік), фосфорну кислоту (отримують обробкою фосфоровмісної сировини сульфатною кислотою) та комплексне азотно-фосфорне добриво – амофос (результат реакції фосфорної кислоти та аміаку). Сировиною для сульфатної кислоти виступали доправлені з Ураду пірити, тоді як фосфорити отримували з розташованого біч-о-біч Кінгісеппського рудника. Втім, доволі швидко на ділянці амофосу виявили проблеми, після чого до переробки залучили іншу фосфоровмісну сировину – апатити з Кольського півострова. Що стосується кінгісеппських фосфоритів, то в якийсь момент на їх основі організували випуск суперфосфату (так само результат розкладення фосфоровмісної сировини сульфатною кислотою, але за іншою технологією).
В 1985-му розпочали продукування кормових знефторених фосфатів (трикальційфосфату), сировиною для яких були апатити та фосфорна кислота. Трикальційфосфат отримували у дев’яностометрових обертових печах.
Розкладення фосфоритів сульфатною кислотою залишає великі обсяги фосфогіпсу (сульфату кальцію). З 1989-го ввели в дію цех термообробленого сульфату кальцію, що продукує наповнювачі для хімічного виробництва.
Станом на першу половину 2010-х річна потужність заводу становила 720 тисяч тонн сульфатної кислоти, 350 тисяч тонн фосфорної кислоти, 350 тисяч тонн аммофосу та 300 тисяч тонн диамонійфосфату (ще один можливий продукт реакції фосфорної кислоти та аміаку), 222 тисячі тонн знефторених фосфатів та 2 тисячі тонн теромосульфату кальцію. Також варто відзначити, що на цей час вже перейшли з піритів на сірку, а кінгісепський рудник припинив діяльність у 2006 році.
В 2019-му ввели в дію виробництво аміаку проектною потужністю 963 тисячі тонн на рік, яке не лише забезпечило власні потреби, але й дозволило організувати експортні операції (сировиною для аміаку є природний газ, що надходить з російської частини газопроводу Кохтла-Ярве – Ленінград). Зросли й потужності інших напрямків – 1,1 млн тонн сульфатної кислоти, 490 тисяч тонн фосфорної кислоти, 1 млн тонн моноамонійфосфату на рік.
Невдовзі почали споруджувати виробництва аміаку та карбаміду (результат реакції аміаку з діоксидом вуглецю) потужністю 1 млн тонн та 1,4 млн тонн на рік відповідно. Станом на весну 2022-го цей комплекс мав будівельну готовність у 68%, проте далі поступ проекту загальмував через викликані російською агресією проти України санкції (спорудженям комплексу займалась італійська компанія).
Також варто відзначити, що утилізація тепла від спалювання сірки дозволяє продукувати 44 МВт електроенергії.И Н Ф О Р М А Ц И О Н Н О - Т Е Х Н И Ч Е С К И Й С П Р А В О Ч Н И К П О Н А И Л У Ч Ш И М Д О С Т У П Н Ы М Т Е Х Н О Л О Г И Я М ИТС 2 ─ 2019 ПРОИЗВОДСТВО АММИАКА, МИНЕРАЛЬНЫХ УДОБРЕНИЙ И НЕОРГАНИЧЕСКИХ КИСЛОТ
Примітки