У рамках економічного управління ЄУ, «Sixpack» описує низку європейських законодавчих заходів для реформування Пакту стабільності та зростання та запроваджує посилений макроекономічний нагляд у відповідь на європейську боргову кризу 2009 року. Ці заходи були об'єднані в «шести пакетів» регламентів, представлених у вересні 2010 року у двох версіях відповідно Європейською комісією та робочою групою Ради. У березні 2011 року Рада ECOFIN досягла попередньої угоди щодо змісту «Шестих пакетів» з комісією, після чого розпочалися переговори щодо його схвалення Європейським парламентом. Зрештою, він набув чинности 13 грудня 2011 року, після року попередніх переговорів.Erkärungsseite the Ministry of Finance Germany Шість регламентів спрямовані на посилення процедур для скорочення державного дефіциту та вирішення макроекономічних дисбалансів.
Огляд Усі 27 держав-членів ЄУ зобов'язані згідно з пунктами Договору про ЄУ, що називаються Пактом стабільності та зростання, впроваджувати фіскальну політику, спрямовану на те, щоб країна залишалася в межах дефіциту державного бюджету (3% ВВП) та боргу (60% ВВП); а у разі рівня боргу вище 60% він повинен щороку демонструвати тенденцію до зниження. Щороку всі держави-члени ЄУ зобов'язані подавати звіт про дотримання Пакту для перевірки та оцінки Європейською комісією та Радою, у якому буде представлено очікуваний фіскальний розвиток країни на поточний та наступні три роки. Ці звіти називаються «програмами стабільності» для держав-членів єврозони та «програмами конвергенції» для держав-членів, що не входять до єврозони, але, незважаючи на різні назви, вони ідентичні за своїм змістом. Після реформи Пакту у 2005 році ці програми також включали середньострокові бюджетні цілі (СБЦ), які розраховувалися окремо для кожної держави-члена як середньостроковий сталий середній ліміт структурного дефіциту країни. Держава-член також зобов'язана окреслити заходи, які вона має намір вжити для досягнення своєї СБЦ. Якщо держави-члени ЄУ не дотримуються ні ліміту дефіциту, ні , ініціюється так звана «Процедура надмірного дефіциту» (ПРД) разом із кінцевим терміном виконання, який окреслює «шлях коригування для досягнення СБЦ».
Чотири з шести інструментів «Шестого пакету» використовуються для проведення подальших реформ «Пакту стабільності та зростання» (ПСР), зосереджених на покращенні дотримання вимог. Ці реформи не змінюють жодної з умов, вже встановлених ПСР, але спрямовані на забезпечення більшої бюджетної дисципліни серед держав-членів єврозони, передбачаючи, що санкції набувають чинності раніше та послідовніше. Наприклад, коли країна, проти якої було розпочато процедуру надмірного дефіциту, не вживає необхідних заходів для ліквідації свого дефіциту, стягується процентний депозит у розмірі 0,2% ВВП. У разі подальшого недотримання вимог депозит перетворюється на штраф. Крім того, автоматичні санкції спрацьовують на основі іншого механізму голосування в Раді Європейського Союзу. Водночас статистика національних рахунків та прогнозна практика держав-членів коригуються відповідно до стандартів ЄУ. Якщо буде встановлено, що країна повідомила неправдиві дані, може бути накладено додатковий штраф.laws, explanations, reactions, "Six-Pack: Reform of the Stability Pact confirmed" EurActiv.de 6 October 2011
Два інші законодавчі акти з «Sixpack» стосуються , системи раннього попередження та механізму корекції надмірних макроекономічних дисбалансів.
Спеціальні правила та рекомендації
Зокрема, пакет із шести актів ЄУ стосується таких правил та рекомендацій:
Фіскальна політика 1. Регламент № 1175/2011 про внесення змін до Регламенту № 1466/97: Про посилення нагляду за бюджетними станами та нагляду та координації економічної політики.
2. Регламент № 1177/2011 про внесення змін до Регламенту № 1467/97: Про прискорення та уточнення впровадження процедури надмірного дефіциту.
3. Регламент № 1173/2011: Про ефективне забезпечення бюджетного нагляду в єврозоні.
4. Директива № 2011/85/ЄУ: Про вимоги до бюджетних рамок держав-членів.Директива мала бути імплементована всіма державами-членами ЄУ не пізніше 31 грудня 2013 року.
Макроекономічні дисбаланси 5. Регламент № 1176/2011: Про запобігання та корекцію макроекономічних дисбалансів.Регламент визначає деталі процедури спостереження за макроекономічним дисбалансом і охоплює всі держави-члени ЄУ.
6. Регламент № 1174/2011: Про правозастосовні заходи для виправлення надмірних макроекономічних дисбалансів у єврозоні.Регламент застосовується лише до всіх держав-членів єврозони та зосереджується на можливості застосування санкцій та інших процедур для забезпечення виконання необхідного «плану коригувальних дій» для виконання рекомендації Ради щодо EIP.
Подальші пропозиції для єврозони Розвиток фіскального союзу єврозони можна охарактеризувати як четвертий етап ЕМУ. Наведений аргумент полягав у тому, що держави-члени, які використовують одну валюту, також потребуватимуть більшої інтеграції фіскальної політики (тіснішої співпраці з фіскальних питань) та жорсткішого бюджетного нагляду, щоб запобігти виникненню фінансової нестабільності, спричиненої макроекономічними дисбалансами всередині валютного союзу, та боротися з нею.
Two-pack
Крок до посилення фіскальної дисципліни держав-членів ЄУ було зроблено 23 листопада 2011 року, коли Європейська комісія запропонувала два Регламенти (також відомі як «Two-pack»), які запропонували додаткову координацію та нагляд за бюджетними процесами для всіх членів єврозони. Додаткові регламенти доповнюють вимогу Пакту стабільності та зростання щодо нагляду, посилюючи частоту контролю за розробкою політики держав-членів, але не встановлюють додаткових вимог до самої політики. Частота моніторингу залежатиме від економічного стану держави-члена. З моменту набрання чинності регламентів усі держави-члени єврозони зобов'язані дотримуватися «Регламенту 1», тоді як «Регламент 2» – який вимагає ще більш глибокого та частого моніторингу – буде задіяний лише в тому випадку, якщо держава отримає макроекономічну фінансову допомогу або матиме чинну :
1. Регламент № 473/2013: Про спільні положення щодо моніторингу та оцінки проектів бюджетних планів і забезпечення корекції надмірного дефіциту держав-членів єврозони.Якщо держава-член єврозони не бере участі в процедурі надмірного дефіциту (EDP), процедурі надмірного дисбалансу (EIP) або програмі фінансової допомоги, єдиною додатковою вимогою щодо моніторингу (порівняно з Палатою стабільності та зростання) буде подання державою-членом свого проекту бюджету на наступний рік Європейській комісії не пізніше 15 жовтня; після чого вона повинна чекати на отримання висновку Комісії, перш ніж його буде обговорено та проголосовано в національному парламенті. Європейська комісія не матиме права вето щодо потенційного прийняття національними парламентами бюджету, але матиме право заздалегідь попереджати національні парламенти, якщо буде встановлено, що запропонований проект бюджету порушує правила щодо боргу та дефіциту, викладені в Європейському фіскальному пакті. Вимоги до звітності для держав-членів єврозони, на які поширюється відкрита програма EDP, регулюються статтями 6-12, які передбачають, що «звіти про стан коригувальних дій» публікуються з інтервалом у 6 місяців з моменту, коли Рада надала країні офіційний термін для корекції EDP, а частота звітування збільшується до щокварталу для тих «держав-членів, які продовжують не виконувати рекомендації Ради» щодо коригувальних заходів для виправлення ситуації з надмірним дефіцитом, що призводить до повідомлення Ради про негайне впровадження заходів щодо скорочення дефіциту відповідно до статті 126(9) ДФЄУ. Статті 6-12 не застосовуються до тих держав-членів з відкритою програмою EDP, які також підлягають програмі макроекономічної корекції, оскільки їхні підвищені вимоги до звітності конкретно визначені в регламенті № 472/2013.
2. Регламент № 472/2013: Про посилення економічного та бюджетного нагляду за державами-членами єврозони, які відчувають або яким загрожують серйозні труднощі щодо своєї фінансової стабільності.Держави-члени єврозони, які мають поточну програму макроекономічної індустрії (EPIP) або беруть участь у програмі фінансової допомоги від EFSM / EFSF / ESM / МВФ / іншої двосторонньої основи, повинні будуть ще більше збільшити рівень та частоту звітів про моніторинг/спостереження, що подаються Європейській комісії. Цей так званий «посилений нагляд» означатиме, що «звіти про стан коригувальних дій» повинні публікуватися щоквартально, і що Комісія на цій основі матиме право надсилати попередження національному парламенту відповідної держави-члена про ймовірне невиконання цільових показників програми та/або шляху фіскального коригування для дотримання термінів EDP на такій ранній стадії процесу, щоб постраждала держава-член все ще мала достатньо часу для вжиття необхідних контрзаходів, щоб запобігти можливій затримці необхідного дотримання. Регламент № 472/2013 продовжуватиме застосовуватися до держав-членів, які нещодавно завершили програму макроекономічної фінансової допомоги, при цьому постпрограмний нагляд буде активним принаймні до того часу, коли буде повернуто понад 25% позичених коштів. У разі «постійного ризику для фінансової стабільності або фіскальної стійкості відповідної держави-члена» Рада також може вирішити продовжити термін дії постпрограмного нагляду. Нарешті, слід зазначити, що регламент № 472/2013 не застосовуватиметься до держави-члена без відкритої програми зовнішнього впливу (EPIP), яка отримує макроекономічну фінансову допомогу лише у формі невикористаної «Попереджувальної умовної кредитної лінії».
Два вищезазначені регламенти застосовуються до всіх держав-членів єврозони та разом утворюють сильніше бюджетне управління з більш жорсткою системою моніторингу та нагляду з боку Європейської Комісії. Згідно зі статтею 136 Договору про функціонування ЄУ, для прийняття та набрання чинності регламентів необхідно було їх ухвалити радою за згодою Європейського парламенту, за умови кваліфікованої більшості 17 держав-членів єврозони. Рада ECOFIN досягла остаточної угоди з Комітетом постійних представників Парламенту 20 лютого 2013 року. Потім парламент ухвалив пакет із двох документів 12 березня, при цьому перший регламент був прийнятий 526 голосами «за», 86 «проти» та 66 «утрималися», а другий регламент був прийнятий 528 голосами «за», 81 «проти» та 71 «утримався». Згодом, 13 травня Рада Європейської Унії остаточно прийняла пакет із двох документів, опублікувавши правові акти в Офіційному віснику Європейської Унії 27 травня, набувши чинности 30 травня 2013 року. Більшість положень застосовуватимуться з дати набрання чинності. Щодо збільшення частоти звітності для держав-членів з відкритим EDP та вимоги створити незалежні національні органи, які контролюють дотримання фіскальних правил, положення цієї статті застосовуватимуться лише з 31 жовтня 2013 року.
Положення «Двого пакету» (який застосовується лише до країн-членів єврозони) доповнюють та розширюють Пакт стабільності та зростання, вже реформований «Шестим пакетом», а також інтегрують деякі елементи вже ратифікованого міжурядового Європейського фіскального пакту безпосередньо в законодавство ЄУ. Приклади ідентичних елементів з Фіскальним пактом: 1) Держави-члени зобов'язані транспонувати фіскальні правила Пакту стабільності та зростання (ПСЗ) у національне законодавство, 2) Держави-члени, що перебувають у процесі надмірного дефіциту, зобов'язані підготувати «програми економічного партнерства», 3) Держави-члени зобов'язані подати свої плани випуску боргових зобов'язань для попереднього узгодження з іншими державами-членами . Очікувалося, що нова правова структура, запроваджена «Двовим пакетом», буде вперше використана у березні 2013 року, коли проєкти законів про фіскальний бюджет на 2014 рік будуть подані Європейській комісії для попереднього розгляду та коментарів до 15 жовтня 2013 року.
Єврооблігації