Рекордні роки ( ) — це період в економічній історії Швеції, що починається від міжнародного економічного зростання після Другої світової війни до нафтової кризи 1973 року. Цей період збігається з мандатами прем'єр-міністра Таге Ерландера та першими роками правління Улофа Пальме. Спочатку концепція була сатиричним лівим описом 1968–1970 років.
Швеція зберігала нейтралітет під час обох світових воєн і вступила в економічний післявоєнний бум з промисловими та демографічними перевагами. Швеція також отримала допомогу за планом Маршалла. Між 1947 і 1974 роками шведська економіка зростала в середньому на 12,5% щорічно. Міське населення, яке проживало в містах з населенням понад 15 тис. осіб, зросло з 38% від загальної чисельності населення у 1931 році до 74% у 1973 році. Завдяки значному зростанню експорту автомобілів, важкої техніки, електроніки, суднобудування та важкої зброї, дохід на душу населення зріс на цілих 2000%. Швеція успішно перейшла до групи країн з високим рівнем доходу до 1955–1956 років.
Див. також
Економіка Швеції Історія Швеції Стокгольмська школа економіки
Примітки