Франсуаза Кентен-Ришовська (; 1935, Париж — 20 січня 1967, Етрета) — французька поетеса і письменниця. Походила із заможної католицької родини, була політично активною у 1950–1960-х роках. В архівах французької служби Renseignements généraux (RG) її описують як активістку, що перейшла від голлізму до позицій, близьких до Жака Сустеля та Таємна збройна організація (OAS).Philippe Dufresne, «La double vie de la „suicidée“ d’Étretat dévoilée 58 ans plus tard», Paris-Normandie, édition du Havre, 12 octobre 2025, p. 12-13.

20 січня 1967 року її тіло знайшли біля підніжжя скелі Фалез д'Амон в Етреті; офіційне слідство дійшло висновку, що це було самогубство. Цю версію оскаржує частина родини; у 2025 році онук поетеси Людовік Ришовський (Ludovic Ryszowski) знову привернув увагу до справи, після того як були деґлассифіковані матеріали RG і опубліковано нові свідчення.

Біографія

Походження та родина Франсуаза Кентен народилася 1935 року в Парижі в заможній родині: її батько володів кількома будинками в передмістях та великою віллою в Етреті під назвою «Le Maupas». Її хрещеним був генерал Жан Марі де Латр де Тассіньї.

Вихована в католицькому середовищі, пов'язаному з військовими колами, вона у 1957 році вийшла заміж за Мішеля Станісласа Ришовського, офіцера французьких військово-повітряних сил, який служив, зокрема, в Алжирі. Подружжя мало п'ятьох дітей.

Літературна діяльність Кентен-Ришовська публікувала поезію й прозу, брала участь у літературних конкурсах і здобула кілька відзнак. Французькі джерела згадують її як «maître ès Lettres» «Académie des poètes classiques», лауреатку «Académie de la Manche» та конкурсів у Тунісі, відзначену орденами за заслуги в галузі літератури та поезії.

У 1962 році історик літератури Рене Стрейфф включив її до огляду літературного життя департаменту Приморська Сена в статті, опублікованій у журналі Études normandes.René Streiff, «La vie littéraire en Seine-Maritime», Études normandes, t. 44, no 147, 1962, p. 33–60. Разом із чоловіком вона була членкинею Французьке географічне товариство, де в рукописному списку членів фігурує під ім'ям «Ève-Françoise».Liste alphabétique des membres de la Société de géographie commencée en 1924 et continuée jusqu'en 1966, manuscrit, Bibliothèque nationale de France, Gallica, ark:/12148/btv1b531809977.

Політична активність та спостереження RG На початку своєї політичної діяльності Кентен-Ришовська позиціонувала себе як прихильниця генерала Шарля де Голля. Згідно з досьє RG, вона була активісткою Union pour la nouvelle République (UNR) у Гаврі, проводила «інтенсивну діяльність» на користь цієї партії та в грудні 1960 року заснувала «Комітет підтримки генерала де Голля». Вона безуспішно балотувалася на місцевих виборах в Етреті.

Пізніший синтетичний звіт RG, процитований у Paris-Normandie, стверджує, що згодом вона розірвала з голлізмом, назвала де Голля «зрадником» і перейшла на позиції, близькі до Жака Сустеля й OAS. В актах RG згадується стаття комуністичної газети L'Humanité «Le 25, rue des Rosiers à Alfortville sert-il de planque à Soustelle ?», де одну з її паризьких адрес подано як можливу схованку Сустеля.

Досьє містить також перехопленого листа, в якому вона згадує «відрядження до Сицилії та Алжиру від імені Сустеля» й «штаб-квартиру», до якої мала там приєднатися. Служба RG пояснювала цей різкий політичний поворот впливом її чоловіка, офіцера, який повернувся з Алжиру.

Смерть і суперечки 20 січня 1967 року, близько 8:30 ранку, поліція та пожежники зафіксували смерть жінки біля підніжжя скелі д'Амон в Етреті. Слідство дійшло висновку про самогубство, а справу закрили через тринадцять днів. У близько двадцяти статтях преси тіло описувалося як «розтрощене і жахливо понівечене»; журналіст Філіпп Юе, тоді молодий репортер Le Havre–Le Progrès, пізніше пояснював, że це формулювання було запозичене з поліцейських повідомлень.

Родичі, опитані Paris-Normandie, заявляли, що ніколи не вірили в версію добровільного самогубства, вважаючи її несумісною з католицькою вірою Кентен-Ришовської та її становищем матері п'ятьох дітей. Сімейні свідчення згадують також про чутки щодо гільз, знайдених на вершині скелі, та про важкі травми обличчя після падіння.

У 2025 році Людовік Ришовський домігся деґлассифікації частини матеріалів RG і разом з Paris-Normandie звернув увагу на роль його бабусі в політиці та на можливість політичного вбивства. Газета цитує анонімного свідка під псевдонімом «Боб» — сина члена SAC, який не виключає, що «самогубицю з Етрети» могли «ліквідувати» в рамках спецоперації, пов'язаної з OAS або французькими спецслужбами. Ці гіпотези залишаються недоведеними й розглядаються як припущення, засновані на контексті доби та свідченнях очевидців.

Твори У фондах Національної бібліотеки Франції зберігаються, зокрема, такі твори Франсуази Кентен:

Le Vrai sublime (Париж, Éditions de la Revue moderne, 1959).Catalogue général de la Bibliothèque nationale de France, ark:/12148/cb325511738. Fille de pêcheur (роман у спецвипуску журналу Les Cahiers du Nouvel Humanisme, Fontenay-le-Comte, 1961).BNF, ark:/12148/cb331467396. Le Pain de l'Unité et de la Vie Éternelle. Traité de Méditation sur le Flambeau de l’Éternelle Clarté (Fontenay-le-Comte, 1964).BNF, ark:/12148/cb33146740d.

Примітки