Копальня Санта-Катеріна (Santa Caterina) – колишній гірничовидобувний майданчик на італійському острові Сицилія.
Розробку родовища калійних солей Санта-Катеріна почала в 1959 році компанія Edison (з 1966-го унаслідок злиття перетворилась на Montedison), що діяла через Società Industriale Catanese (Sincat). Видобутий каїніт транспортувався аж на східне узбережжя острова на належний тому ж власнику комплекс з виробництва добрив у Пріоло, де галургічним методом переророблявся у калійні добрива. Проєктна потужність копальні складала 130 тисяч тонн на рік, з чого планувалось одержувати 8 тисяч тонн сульфату калію та 50 тисяч тонн сушеного шеніту (калімагнезії).
Розробка велась підземним способом, але, на відміну від інших калійних копалень Сицилії, працювали з покладом, розташованим на малій глибині – від 115 до 195 метрів. Водночас товщина трьох продуктивних шарів була невелика та становила від 1 до 6 метрів.
Хоча запаси родовища первісно рахувались як 8 млн тонн, копальня припинила роботу вже у 1970 (за іншими даними – 1973) році після вилучення 1,5 млн тонн. При цьому можливо відзначити, що на той момент Montedison вже ввела в дію на порядок потужнішу копальню Паскуазія, в комплексі з якою звели й завод сульфату калію.
Примітки