Директи́ва про вели́кі спалювальні устано́вки (LCPD, 2001/80/ЄС) — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який зобов’язував держави-члени законодавчо обмежити викиди димових газів від спалювальних установок тепловою потужністю 50 МВт або більше.
Зміст Директива застосовувалася до , та інших великих теплових електростанцій, таких як нафтопереробні заводи та . Директива визначала граничні значення викидів діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу. Директива була видана у жовтні 2001 року. Вона замінила попередню директиву ЄЕС щодо великих спалювальних установок, 88/609/ЄЕС, видану у листопаді 1988 року.
Згідно з умовами директиви, спалювальні установки, побудовані після 1987 року, повинні були дотримуватися встановлених лімітів викидів. З 2007 року установки, побудовані раніше, могли або вирішити дотримуватися лімітів викидів, або «відмовитися від цього». Установки, які відмовилися від цього, мали обмеження максимум у 20 000 годин подальшої роботи та були змушені повністю закритися до кінця 2015 року. По всій Європі 205 заводів відмовилися від участі в програмі, причому найбільша частка заводів, що відмовилися від цієї діяльності, за загальною потужністю припадала на Сполучене Королівство.
Директива про великі спалювальні установки була замінена Директивою про промислові викиди 1 січня 2016 року.
Примітки
Посилання
Директива 2001/80/ЄС Європейського Парламенту та Ради