Національна рада з електронних ЗМІ (НРЕЗМІ) (латис. Nacionālā elektronisko plašsaziņas līdzekļu padome (NEPLP)) ― незалежна, повноправна автономна установа, що здійснює контроль за дотриманням Конституції Латвійської Республіки, Закону про електронні засоби масової інформації та інших нормативних актів у діяльності засобів масової інформації (ЗМІ). Відповідно до Директиви Європейського парламенту та Ради (ЄС) NEPLP є незалежним регуляторним органом.

Необхідне фінансування для виконання функцій Національної ради з електронних ЗМІ виділяється з державного бюджету. Місія NEPLP полягає в тому, щоб розвивати, підтримувати та контролювати індустрію електронних ЗМІ в Латвії, створюючи передумови для різноманітності наданих послуг і відображення думок у ЗМІ відповідно до інтересів і потреб різних груп суспільства, сприяння конкуренції на галузевому ринку, створення та збереження соціально значущого, якісного й доступного контенту. Рада активно бере участь у таких інститутах співпраці країн-членів ЄС і міжнародних регуляторів, як (ERGA) і (EPRA). НРЕЗМІ складається з п’яти членів, яких обирає Сейм строком на п’ять років. Порядок обрання Ради визначається регламентом Сейму. Члени НРЕЗМІ можуть бути переобрані, але не більше двох разів поспіль. Наразі до складу НРЕЗМІ входять голова ради , заступник голови ради Аурелія Ієва Друвієте, а також члени ради Ієва Калдерауска, Ілва Мілзарая та Андис Плаканс. Історично першим головою НРЕЗМІ, тоді Національної ради з радіо і телебачення, був .

Організація роботи НРЕЗМІ самостійно розробляє та затверджує правила своєї діяльності. Засідання НРЕЗМІ проводяться не рідше одного разу на місяць. Інформація про скликання засідань і порядок денний доступна на веб-сайті НРЕЗМІ. Вважається, що кворум є, якщо в засіданні бере участь більше половини членів Ради.

Механізм формування Кандидатів у члени Національної ради з електронних ЗМІ висуває Комісія Сейму з прав людини та зв’язків із громадськістю за погодженням з асоціаціями та фондами, що діють у сферах ЗМІ, освіти, культури, науки та прав людини. Громадянин Латвії, який має постійне місце проживання в Латвії, має вищу освіту, не менше п’яти років професійного або академічного досвіду у сфері засобів масової інформації, освіти, культури, науки або прав людини та добру репутацію, може бути номінований кандидатом у члени Національної ради з електронних ЗМІ. Членом Національної ради з електронних ЗМІ не може бути:

посадова особа політичної партії або об’єднання політичних партій; власник часток капіталу (часток) електронного медіа; засуджений за умисний злочин, якщо він не реабілітований або судимість не погашена чи не знята.

Робота в Національній раді з електронних ЗМІ є основною роботою члена Ради. На членів НРЕЗМІ поширюються обмеження та заборони, передбачені для державних службовців Законом «Про запобігання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців». Для забезпечення функціонування Ради створюється секретаріат.

Історія На початку 1990-х років, коли Латвія здобула незалежність, було необхідно забезпечити дотримання основних принципів демократії у сфері електронних суспільних комунікацій шляхом створення системи суспільного мовлення, а також шляхом створення сприятливих умов для розвитку приватних мовних організацій. До створення Національної ради з радіо і телебачення в Латвії діяв Латвійський рада з радіо і телебачення, який функціонував відповідно до положення, затвердженого Президією Верховної Ради Латвійської Республіки (1992—1995 роки). Головою ради був З. Скуїньш, заступником голови — К. Вахштейнс. Діяв Закон «Про радіо і телебачення», ухвалений Верховною Радою 6 травня 1992 року.

24 серпня 1995 року Сейм ухвалив Закон про радіо й телебачення, яким визначив порядок створення, реєстрації, експлуатації та моніторингу електронних засобів масової інформації. Контрольні функції були покладені на Національну раду з радіо і телебачення, яка була створена 28 вересня 1995 року. В перші роки своєї діяльності Рада розгорнула активну роботу з організації сектора електронних засобів масової інформації, контролю за дотриманням телерадіоорганізаціями у своїй діяльності Конституції, Закону про радіо і телебачення та інших законів, забезпеченням свободи слова й інформації. 12 липня 2010 року Сейм ухвалив Закон про електронні ЗМІ, який додатково визначив порядок і правила діяльності електронних ЗМІ, що перебувають у юрисдикції Латвії. Контроль за дотриманням цього закону був покладений на Національну раду з електронних ЗМІ, яка є правонаступником прав та обов’язків Національної ради з телерадіомовлення.

До створення Ради державних електронних засобів масової інформації (далі — РДЕЗМІ) діяльність НРЕЗМІ також регулювалася Законом про публічні електронні засоби масової інформації та управління ними. До 4 серпня 2021 року НРЕЗМІ виконувала функції суспільного мовника ВСІА «Латвійське телебачення» (ЛТВ) та ВСІА «Латвійське радіо» (ЛР) як утримувач часток державного капіталу і зборів учасників, забезпечувала виконання суспільних замовлень для суспільних і комерційних електронних ЗМІ, а також здійснювала моніторинг виконання суспільного замовлення. Згідно з Законом про публічні електронні ЗМІ та управління ними, функції зборів акціонерів і учасників ЛТВ і ЛР, а також нагляду за формуванням суспільного замовлення з 4 серпня 2021 року здійснює РДЕЗМІ.

Після російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року в Латвії було вжито значних заходів для блокування російських медіа. Ці заходи були реалізовані у відповідь на зростаючі обсяги дезінформації та пропаганди, які поширювалися через контрольовані Росією медіа, а також для захисту інформаційного простору Латвії. Одним із перших кроків стало блокування російських державних телевізійних каналів, таких як «RT» (раніше відомий як «Russia Today») та «Sputnik». Ці канали були визнані джерелами дезінформації, які поширюють неправдиву інформацію та підтримують агресивну зовнішню політику. Окрім блокування телевізійних каналів, NEPLP вжила заходів для обмеження доступу до інтернет-сайтів російських медіа. Це блокування охоплювало як новинні портали, що перебували під контролем російської держави, так і інші онлайн-медіа, пов’язані з поширенням пропаганди. Європейський Союз та інші західні держави вжили подібних заходів, щоб обмежити вплив російської пропаганди.

Посилання