Любов Михайлівна Уланова (27 липня 1917, Золотоноша - 7 вересня 2007, Рига) - радянська льотчиця та світова рекордсменка, Герой Соціалістичної Праці (1966).

Біографія Народилася 27 липня 1917 року в Золотоноші, яка на той час юридично перебувала у складі Російської республіки. В різних джерелах стоять дати народження –  27 липня, 24 жовтня. У віці одного року залишилась сиротою. Мама дівчинки – медсестра, загинула під час буремного 1918-го і похована в братській могилі м. Ніжина. Любу взяла на виховання тітка – працівниця Золотоніського банку. В 1931-му році вона закінчила 7 класів Золотоніської школи №1. Через брак коштів тітка не могла далі вчити племінницю і та навчалась у вечірній школі, працюючи рахівником.. Здобула середню освіту у 1938-му році.

Інформація про її навчання та початок авіаційної підготовки потребує подальшого архівного підтвердження. За біографічними джерелами, після закінчення школи в Золотоноші навчалася у льотному училищі (льотній школі) в Тамбові. Відомості про склад випускників цього періоду збереглися фрагментарно, що ускладнює підтвердження цих даних за архівами сучасного навчального закладу. Працювала льотчиком цивільної авіації в Хабаровську.

У 1944 році Уланову направили у санітарну авіацію, базовану у Вільнюсі. Там вона виконувала польоти, евакуйовуючи поранених із зони бойових дій у тил. Після війни працювала в Уральському управлінні цивільної авіації. Стала першою у світі жінкою - пілотом турбогвинтових літаків та першою радянською жінкою-командиром турбогвинтового лайнера Іл-18.

З 1962 року працювала в Латвійському управлінні цивільної авіації пілотом-інструктором, командиром ескадрильї (Іл-18, Ту-134). Створила жіночий екіпаж Іл-18, встановила низку світових рекордів.

16 жовтня 1967 р. екіпаж Уланової встановив перший світовий рекорд дальності польоту для жіночих екіпажів по найкоротшій лінії між двома точками земної кулі (із Сімферополя до Південно-Сахалінська). Екіпаж перебував у польоті 12 год. 12 хв. і подолав 7680 км.

21 жовтня 1967 року – нове світове досягнення екіпажу  – ІЛ-18 досяг висоти 12350 м. За цей результат Улановій присвоєно звання Заслуженого майстра спорту.

5 червня 1969 р. екіпаж Уланової піднявся в небо на ІЛ -18 на висоту 13513 м і перейшов у горизонтальний політ, побивши власний світовий рекорд.Взлет и посадка штурманской службы гражданской авиации. Липин А.В. при участии Гриневича А.С. Санкт-Петербург. СПбГУА, 2015.

У 1973 року закінчила Ленінградську академію цивільної авіації.

У 1976—1988 роках працювала пілотом-інструктором комплексного тренажера літака КТЛ-134Б, що розташовувався в приміщенні навчально-тренувального загону Латвійського управління цивільної авіації в аеропорту «Рига».

Дивує її льотне довголіття, оскільки вона літала до 59 років. Їй заборонили польоти за станом здоров’я, але вона працювала в авіації і у віці майже 70 років.

За 27 років праці налітала налітала більше 3 млн. км небесної дороги.

Померла 7 вересня 2007 року у місті Рига.

Нагороди Медаль «Серп та Молот» (15.08.1966);

орден Леніна (15.08.1966);

орден Трудового Червоного Прапора (07.03.1960);

орден «Знак Пошани» (07.01.1953);

медалі

Джерела Бушин, Микола Іванович; Ілляшенко, Юлія Юріївна (2003). Черкаський край в особах. 1941-2001. Місто Золотоноша. Черкаси: Відлуння- Плюс. с. 52—54. ISBN 966-693-035-8.

Посилання