Станісла́в Анто́нович Шумо́вський (1902—1984) — радянський фізик і педагог, льотчик, агент таємної розвідки. Один із основоположників радянського авіабудування.

Біографія Народився у 1902 роціКарпов М. В. Они создавали Физтех. — , 2006. у польській родині у Житомирі Волинської губернії. Мати Амалія Фоминична Камінська (1884—1933), піаністка, батько Адам Вікентійович Шумовський (1873—1928) служив у банку. Старший із трьох братів; брати: Йосип Адамович та Теодор Адамович. Юність провів у місті Шамахи (Азербайджан), куди його родина переїхала в роки Першої світової війни.

У 1919 році у віці 17 років вступив добровольцем до Червоної армії, змінив по батькові «Адамович» на «Антонович», а національність «поляк» — на «українець». У 1920 році вступив до партії. Після закінчення Громадянської війни й далі залишився в Червоній армії, дослужившись до комбрига авіасполучення.

Наприкінці 20-х років за путівкою ЦК спрямований на навчання на аеромеханічний факультет МВТУ, потім у щойно побудований МАІ. У 1931 році у складі групи студентів- «парттисячників» відправлений на навчання до США. Цікаво, що його молодший брат Теодор перервав навчання в гірському інституті і став забійником вугілля на стахановській шахті.

1931—1935 роки — студент Массачусетського технологічного інституту в Бостоні, де здобув ступінь магістра аеронавтики. Після закінчення інституту його залишили у США повноважним представником Главку авіаційної промисловості Наркомважпрому. Координатор перельотів до США, у тому числі, В. П. Чкалова та М. М. Громова. Влітку 1935 року організував велику поїздку А. М. Туполєва авіаційними фірмами США — з підписанням великих контрактів. Дружив з міністром закордонних справ В. М. Молотовим, супроводжував його дружину, яка прибула на лікування в США.

У 1938 році його брат Теодор студент п'ятого курсу Східного факультету ЛДУ, заарештований в одній справі з Левом Гумільовим та Миколою Єрьоховичем. Їм приписали керівництво молодіжним крилом «партії прогресистів», антирадянську агітацію та підготовку замаху на Жданова. Засуджений до 5 років, відбував покарання у Воркуті до 1944 року. Причиною ув'язнення Т. А. Шумовського міг стати публічний виступ на захист академіка І. Ю. Крачковського (1883—1951), якого звинуватили в «низькопоклонстві перед Заходом». У провину ставилося також те, що Теодор приховав своє польське походження. До 1946 — заслання.

У 1939 році Станіслав Антонович переведений до Москви в ЦАГІ, де створив і очолив Бюро нової техніки (БНТ), яке вивчало закордонний досвід авіабудування.

1941—1944 роки — робота в США для отримання літаків та обладнання за ленд-лізом. Його розвідувальні дані Радянський Союз використовував як під час Другої світової війни, так і під час Холодної війни. Цілком ймовірно, що його розвідувальні дані були використані для створення Ту-4, радянської копії B-29 «Суперфортресс».

1944—1953 роки — робота в ЦАГІ, потім стає професором на кафедрі аеродинаміки та конструкції літаків МАТІ.

З 1954 року — проректор з наукової та навчальної роботи МФТІ.

У 1957 році включений до складу делегації СРСР на Генеральній сесії ЮНЕСКО, а потім його кандидатура запропонована на посаду заступника директора ЮНЕСКО. Кандидатуру знято після заяви США про його відсторонення: у журналі Look з'явилася велика стаття, яка висвітлювала діяльність Станіслава Шумовського, яка «виходила за межі його офіційних обов'язків». Однак він почав працювати в ЮНЕСКО як голова комітету науково-технічної допомоги країнам, що розвиваються, а також до останніх днів був членом Комісії СРСР у справах ЮНЕСКО.

З початку 60-х років став членом керівної Ради Міжнародного інституту планування освіти.

У 1974—1975 роках взяв участь у розробці Статуту Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Близько двох років працював у Женеві у групі міжнародних експертів у галузі гуманітарного та науково-технічного співробітництва.

Портрет С. А. Шумовського поміщений у «Галерею слави» Меморіального музею Служби зовнішньої розвідки в Ясенєво.

Похований на Ваганьківському цвинтарі.

Нагороди орден Вітчизняної війни І ступеня (16.09.1945) інші медалі

Примітки

Посилання Cover Name, Cryptonym, CPUSA Party Name, Pseudonym, та Real Name Index. A Research Historian's Working Reference. Compiled by John Earl Haynes. Revised February 2007 (see Blerio/Bleriot). Barron, John. KGB: The Secret Work of Soviet Secret Agents. New York: Bantam Books, 1974. The Spy Who Changed History: Untold Story of How the Soviet Union Won the Race for America's Top Secrets Paperback (© Svetlana Lokhova 2018)