19-й уланський полк короля Карла (1-й Вюртемберзький) — кавалерійський полк Вюртемберзької армії. Його історія бере початок від кавалерійського полку, сформованого у Вюртемберзі 1683 року. Упродовж своєї історії полк неодноразово реорганізовувався та змінював назву. У 1871 році він увійшов до складу Німецької армії як вюртемберзький уланський полк та отримав загальнонімецьку полкову нумерацію. Полк брав участь у війнах і кампаніях Вюртемберзької армії та Німецької імперії. У 1919 році, після завершення Першої світової війни, був розформований.Schulz, Hugo (1992). Die bayerischen, sächsischen, und württembergischen Kavallerie- Regimenter : 1913/1914; nach dem Gesetz vom 3. Juli 1913. Augsburg: Weltbild. с. 116—119

Історія формування

У 1683 році, коли турецькі війська стояли під Віднем, імператор Леопольд I звернувся до імперських станів із проханням про військову допомогу. На заклик імператора герцог Фрідріх Карл Вюртемберзький, за підтримки швабських окружних станів, 12 липня 1683 року сформував полк вершників і передав його в розпорядження імперської армії. За тогочасною традицією полк отримав назву на честь свого командира — Швабський окружний кінний полк фон Гьонстетта ().

У подальшому полк неодноразово реорганізовувався, змінюючи рід кавалерії та офіційне найменування. У 1731 році його перейменували на Окружний драгунський полк (), а в 1792 році — на Окружний драгунський полк Вюртемберга (). У 1811 році, за правління короля, а раніше курфюрста та герцога Фрідріха I, полк було реорганізовано у 1-й легкокінний полк ().

Після походу 1812 року проти Росії із залишків полку, що повернулися на батьківщину, було сформовано 1-й гвардійський кавалерійський полк (). За короля Вільгельма I, відповідно до розпорядження від 19 листопада 1816 року, у 1817 році полк отримав назву 1-й полк вершників ().

19 грудня 1864 року король Карл Вюртемберзький оголосив себе шефом полку, який відтоді отримав назву 1-й полк вершників короля Карла (). 2 жовтня 1871 року його перейменували на 1-й уланський полк (короля Карла) (), а 18 грудня 1871 року він отримав назву 1-й Вюртемберзький уланський полк (короля Карла) № 19 ().

14 грудня 1874 року полк отримав остаточну назву — Уланський полк короля Карла (1-й Вюртемберзький) № 19 (). У 1888 році герцогиню Віру Вюртемберзьку було призначено другим шефом полку. 23 грудня 1891 року король Вільгельм II Вюртемберзький оголосив себе шефом полку.

Гарнізони полку неодноразово змінювалися. У різні періоди він дислокувався в Людвіґсбурзі (1757—1806, 1814—1833, 1837—1849 та 1856—1872), Ульмі (1809—1814, 1849—1856 та з 1894 року), Есслінґені (1833—1837) та Штутгарті (1872—1894).

Днем заснування полку найвищим рішенням було встановлено 25 серпня 1683 року.Schulz, Hugo (1992). Die bayerischen, sächsischen, und württembergischen Kavallerie-Regimenter: 1913/1914; nach dem Gesetz vom 3. Juli 1913. Augsburg: Weltbild, с. 116.

Бойовий шлях

За свою 236-річну історію полк брав участь у численних походах, кампаніях і боях проти Туреччини, Франції, Пруссії, Австрії та Росії. Зокрема, він брав участь у Війні за іспанську спадщину (1701—1714), Семирічній війні проти Пруссії (1756—1763), а також у наполеонівських походах 1805, 1806—1807 та 1809 років на боці Франції проти Австрії та Пруссії.

У 1812 році полк вирушив разом із Наполеоном I у похід до Росії. Після битв під Смоленськом і Бородином та важких втрат і труднощів кампанії на батьківщину повернулися лише кілька взводів полку.

Заново сформований як гвардійський кавалерійський полк, у 1813 році він знову був використаний проти союзників — Австрії, Пруссії та Росії. Полк, зокрема, брав участь у Битві народів під Лейпцигом 16—19 жовтня 1813 року.

Під час австро-прусської війни 1866 року полк перебував у складі VIII союзного армійського корпусу. 24 липня 1866 року в бою під Таубербішофсгаймом він зазнав поразки від прусських військ Майнської армії.

Після укладення договору про захист і союз із Пруссією під час кампанії 1870—1871 років полк виступив проти Франції у складі вюртемберзької армії під загальним командуванням прусського короля. Він входив до складу III армії під командуванням кронпринца Фрідріха Вільгельма Прусського та брав участь у битві під Вьортом 6 серпня 1870 року, битві під Седаном 1 вересня 1870 року, а також в облозі Парижа.

2 червня 1871 року розпочався зворотний марш полку. 29 червня він увійшов до Штутгарта, а згодом прибув до святково прикрашеного гарнізону в Людвіґсбурзі.Schulz, Hugo (1992). Die bayerischen, sächsischen, und württembergischen Kavallerie-Regimenter: 1913/1914; nach dem Gesetz vom 3. Juli 1913. Augsburg: Weltbild, с. 117.

Однострій

Уланка із синього сукна, з гвардійськими обшлагами польського зразка; на комірі та обшлагах розміщувалися білі гвардійські галуни, в офіцерів вони були срібними; комір та обшлаги унтерофіцерів обшивалися срібним галуном; комір, обшлаги, парадний нагрудник, відвороти шапки, поля еполетів та погони — яскраво-червоного (макового) кольору; металева фурнітура та ґудзики — білого кольору; чорна лакована уланська шапка з гербом, чорно-червоною кокардою та білим волосяним плюмажем; в унтерофіцерів верхня частина білого волосяного плюмажа мала чорно-червоне забарвлення, у офіцерів чорно-червоне забарвлення мала нижня частина плюмажа; на еполетах та погонах містився коронований вензель «KR» (Karl Rex — король Карл).

Перша світова війна

Після мобілізації полк, який входив до складу XIII (Вюртемберзького) армійського корпусу, а через нього — до 5-ї армії, у серпні 1914 року спочатку використовувався для прикордонної охорони в Лотарингії.

18 вересня 1914 року полк розпочав наступ через Люксембург і Бельгію до Маасу. Звідти він вирушив до Аргоннського лісу, де улани до грудня 1915 року використовувалися в окопах в якості піхоти.

На початку 1916 року полк було перекинуто до Фландрії, де він був задіяний у районі Іпра. Позиційний характер війни, що дедалі більше перетворювалася на боротьбу на виснаження матеріальних і людських ресурсів, зумовив реорганізацію використання кавалерії.

Ескадрони полку були розподілені між різними піхотними дивізіями та до кінця війни у 1918 році частково використовувалися в боях на фронті, на тиловій службі або для охорони кордону з Нідерландами. Переважно ескадрони виконували завдання зв'язку, спостереження та розвідки в інтересах піхотних дивізій.

У жовтні 1917 року 2-й ескадрон було перекинуто на Ізонцо для участі в кампанії проти Італії, однак наприкінці 1917 року він повернувся на Західний фронт.

Після закінчення війни в листопаді 1918 року ескадрони окремими підрозділами повернулися до Ульма до кінця грудня та були тепло зустрінуті місцевим населенням.

30 вересня 1919 року полк було розформовано. Традицію 19-го уланського полку згодом перейняв 2-й (Вюртемберзький) ескадронDie 2. Eskadron in der Reiter-Kaserne in Cannstatt 18-го полку вершників в Штутгарті-Каннштатті.

Джерела Das Ulanen-Regiment «König Karl» (1. Wttbg.) Nr. 19 im Weltkrieg 1914—1918 von Dr. Beutner, Stuttgart 1927 Tradition des ehem. Ulanen-Regiments König Karl (1. Wttbg.) Nr. 19 von Eisenhart-Rothe und W. Beckmann, Berlin 1936

Примітки

Посилання Ulanen-Regiment Nr. 19 (einschließlich Ersatz-Eskadron) // Deutsche Digitale Bibliothek. Landesarchiv Baden-Württemberg // Landesarchiv Baden-Württemberg. Ulanen-Regiment König Karl (1. Württ.) Nr. 19 // Vestes Bellica.