Дем’яник Людмила Василівна (нар. Івано-Франківськ) — українська доброволиця 5-го окремого батальйону Української Добровольчої Армії, учасниця антитерористичної операції на сході України, ветеранка російсько-української війни, молодший лейтенант запасу ЗСУ, громадська діячка, координаторка та одна з активних учасниць Жіночого ветеранського руху, провідний спеціаліст аналітично-розрахункового сектору оперативно-координаційного відділу у Київській службі порятунку. Кавалерка ордену княгині Ольги 3-го ступеню (2021).

Життєпис

Громадська діяльність Уродженка Івано-Франківська. Частина її родини є депортованими з Польщі етнічними лемками, які оселились в Долині. Дідусь Людмили Дем'яник в 1940-х роках допомагав воякам Української Повстанської армії. До 2013 року Л. Дем'яник працювала директором у кадровому агентстві в Івано-Франківську.

Під час Революції гідності Людмила Дем’яник долучилася до волонтерської та правозахисної діяльності. Працювала як психолог на добровільних засадах на території Івано-Франківської ОДА у складі ініціативи «Євромайдан SOS», надаючи інформаційну та психологічну підтримку постраждалим і їхнім родинам.

Участь у війні на сході України Після початку російської агресії проти України у 2014 році Людмила Дем’яник долучилася до добровольчого руху опору. У березні 2014 року вступила до лав «Правого сектора», а з серпня того ж року проходила службу у складі 5-го окремого батальйону Української добровольчої армії.

У районі бойових дій виконувала завдання, пов’язані з забезпеченням діяльності підрозділу та участю в оборонних операціях. У вересні 2014 року стала співзасновницею першої добровольчої інформаційної служби, що займалася документуванням подій на фронті та поширенням інформації про діяльність українських добровольчих формувань. У 2016 році очолила координаційний центр громадської організації «ДіЯ» та адміністративний відділ Головного штабу Української добровольчої армії.

Після повернення з фронту Після завершення активної участі в бойових діях Людмила Дем’яник зосередилася на ветеранській та громадській роботі. Стала координаторкою освітньо-виховного напряму громадської організації «Жіночий ветеранський рух», у межах якої займалася адвокацією прав ветеранок, питаннями реінтеграції ветеранів та популяризацією теми участі жінок у війні. Брала участь у публічних дискусіях, презентаціях і міжнародних заходах, присвячених темі війни Росії проти України, зокрема заходах за участю української та іноземної аудиторії. Спілкою добровольців АТО Прикарпаття 25 листопада 2016 року Людмилі Дем'яник було надано обласний статус бійчині-добровольця АТО. В 2018 році отримала первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта запасу. Погляди У своїх поглядах Людмила Дем’яник наголошує на усвідомленому характері свого рішення долучитися до добровольчого руху в умовах війни. Вона зазначає, що вступ до добровольчого батальйону у 2014 році був зумовлений внутрішнім переконанням щодо необхідності особистої участі в захисті держави, навіть попри відсутність формального військового статусу та початкові відмови з боку державних структур. Дем’яник підкреслює, що досвід війни став визначальним чинником її подальшого світогляду, вплинув на систему цінностей і ставлення до життя. За її оцінкою, участь у бойових діях не зводиться до суто військового виміру, а має глибокий екзистенційний і суспільний вплив, змінюючи сприйняття відповідальності, вибору та ролі особистості в критичні для своєї Батьківщини періоди. Нагороди Орден княгині Ольги III ступеня (Указ президента України Президента України №527/2021) — за вагомий особистий внесок у захист України, громадську діяльність та розвиток ветеранського руху.

Примітки

Джерела

Учасницю АТО з Прикарпаття відзначили орденом княгині Ольги. Галицький кореспондент, 15 жовтня 2021. Дем’яник Людмила (Катруся Стріла). Ветеранка, процитовано 26 грудня 2025.