Електрометалургійний завод у Домодоссолі – підприємство на півночі Італії.
В 1918 році компанія Fratelli Galtarossa ввела в дію у Домодоссолі завод з виробництва чавуну та феросплавів. Передумовою його появи стали гідроенергетичні ресурси Альп, що забезпечували живлення електропечей (те саме стосувалось і запущеного цією ж компанією кількома роками раніше карбідного заводу у Варцо, що знаходився за десяток кілометрів від Домодоссоли).
З плином часу асортимент феросплавів включив феромарганець, ферофосфор та силіцид кальцію, а в 1930-х роках розширився за рахунок різноманітних сплавів та штучних абразивних матеріалів – карбіду кремнію (карборунду) та корунду (отримують плавкою глинозему). Також відомо, що станом на 1951 рік завод споживав для виробництва чавуну піритний огарок (багатий на залізо залишок від спалювання піритів при виробництві сульфатної кислоти) та імпортував хром і марганець з ПАР, Конго та Індії.
В 1958 році компанія Galtarossa Ferroleghe прийняла рішення про закриття свого заводу в Домодоссолі, на конкурентоздатність якого, зокрема, впливала залежність від тарифів на електроенергію компанії Edison.
В якийсь момент майданчик у Домодоссолі знову ввели в дію. Так, станом на початок 1980-х років компанія Ferroleghe, що належала до групи Montedison, могла виробляти тут 18 тисяч тонн феросиліцію на рік, при цьому майданчик у черговий раз знаходився на межі закриття. У підсумку відмовились від продукування феросплавів (випуск карборунду припинили ще в 1960-х роках), залишивши менш енерговитратний напрям корунду, крім того, завод перешов до державної власності.
В 1992-му майданчик придбала компанія Treibacher Schleifmittel. Станом на середину 2000-х вона все ще була власником заводу, що на той час мав потужність у 45 тисяч тонн на рік.
Станом на 2024 рік завод у Домодоссолі належав компанії Imerys та все так же займався виробництвом корунду.MARIO BIANCHINI D O M O D O S S O L A (Note di geografia urbana)
Примітки