Гуго II де Сент-Омер ( ) (бл. 1155 - після 1204) — був лицарем-хрестоносцем і титулярним принцом Галілеї та Тіверії .
Біографія Народився пізніше 1159 р. Старший син Готьє де Фокамберга, шателена Сент-Омера (пом. 1174), та її другий дружини княгині Галілеї Есківи де Бюр.
Овдовівши, Есківа де Бюр вийшла заміж за графа Тріполі Раймонда III , який від її імені став керувати Галілеєю.
Гуго II де Сент-Омер брав участь у хрестоносних війнах і 20 червня 1179 року в битві при Марж Айїні потрапив у полон до Саладіна, про що розповідається в середньовічній поемі. Був викуплений матір'ю.
У 1187 році в битві при Хаттіні хрестоносці зазнали нищівної поразки від Саладіна, після чого той захопив частину Єрусалимського королівства, у тому числі Тіберіаду - столицю Галілеї. Незабаром після цього Есківа де Бюр померла, і Гуго II де Сент-Омер успадкував князівський титул. Мабуть, у нього залишалися якісь володіння.
Він був одружений з Маргарит Ібелін, дочкою Баліана II Ібеліна, сеньйора Наблуса і Рамли, і його дружини Марії Комнін. Дітей вони не мали.
У 1198 році Гуго II де Сент-Омер поступився титулом князя Галілеї братові Раулю. У 1204 році після заснування Латинської імперії він виїхав до Константинополя, де невдовзі помер. Його вдова вийшла заміж за Готьє, коннетабля королівства Кіпр.