«Invisible» — пісня ірландського рок-гурту U2. Продюсером став Danger Mouse, а реліз відбувся 2 лютого 2014 року як позаальбомного синглу. Пісня була представлена в телевізійній рекламі під час Супербоулу XLVIII, що дало старт промоакції, за якою трек можна було безкоштовно завантажити в iTunes Store 2–3 лютого. За кожне завантаження пісні Bank of America жертвував 1 долар організації (RED), співзасновником якої є вокаліст Боно, для боротьби з ВІЛ/СНІДом. Загалом за 36 годин акції було зібрано 3,1 мільйона доларів. З 4 лютого «Invisible» доступна як платне завантаження, кошти від якого продовжують надходити на користь (RED).

Пісня була написана та записана під час сесій до 14-го альбому гурту Songs of Innocence. «Invisible» стала другим позаальбомним синглом, виданим напередодні виходу альбому у вересні 2014 року, після «Ordinary Love» у 2013 році. Подовжена версія «Invisible» згодом була включена як прихований трек до певних делюкс-видань Songs of Innocence. Текст пісні був натхненний раннім досвідом учасників гурту, коли вони залишили домівку, щоб виступати в Лондоні з бажанням бути поміченими публікою, а також складними стосунками Боно з його батьком.

Композиція, яку описують як рок-гімн з електронним забарвленням, отримала загалом схвальні відгуки музичних критиків. Пісня потрапила до чартів кількох країн і очолила чарт Adult Alternative Songs журналу Billboard у США. Музичне відео на пісню зняв режисер Марк Романек, воно вийшло 11 лютого 2014 року. U2 виконали пісню в прем'єрному випуску шоу The Tonight Show Starring Jimmy Fallon на оглядовому майданчику хмарочоса Рокфеллер-плаза, 30 у Нью-Йорку.

Написання та композиція «Invisible» — це рок-гімн з електронним забарвленням. Він починається з «ламкого електронного пасажу», що нагадує творчість Joy Division. Прості клавішні партії та передзвін гітар переходять у «неосяжний приспів», а текст «використовує поняття самоповаги — як особистої, так і в контексті загальнолюдської боротьби». Пісня була написана під час запису тринадцятого студійного альбому гурту Songs of Innocence, над яким вони почали працювати з продюсером Danger Mouse у 2011 році. Вокаліст Боно зазначив, що в процесі написання нового матеріалу вони «повернулися до того, чому взагалі захотіли створити гурт. Для мене це відкрило шлях до написання пісень, це був свого роду прорив дамби. Панк-рок та електронна музика — ось із чого все починалося для нас. Ми слухали Ramones та Kraftwerk, і ви можете почути вплив обох у пісні „Invisible“».

Щодо музичної складової, гітарист Едж розповів, що «Invisible» виникла з записаної ним у Лос-Анджелесі демоверсії, яка спочатку була «прямолінійною рок-піснею» у стилі Ramones. Коли він представив її решті гурту в Дубліні, вони вирішили спростити композицію та спробувати різні варіанти аранжування, проте жоден їх не задовольнив. Зрештою, під час роботи з Danger Mouse гурт зупинився на електронно-орієнтованому варіанті. Зміни в пісні Боно сприйняв як «нову територію», що дало йому змогу «проявити себе як співака».

За словами Боно, початковий текст описував потяг, що прибуває до Лондона під час його першого візиту до міста у 1979 році у віці 18 років; він згадував, як «спав на станції Юстон, не маючи ані копійки». У радіоінтерв'ю з Зейном Лоу на BBC Radio 1 він пояснив, що писав про те, як «залишаєш дім… маючи достатньо люті, щоб пройти через це… а потім потрапляєш у вибух панк-року кінця 70-х… бачиш справді диких, незвичайних людей і почуваєшся глибоко пересічним… Ти почуваєшся невидимим, але кричиш, щоб тебе помітили, у тебе є твій гурт, і це все твоє життя… Це просто те саме відчуття втечі з рідного міста». Пізніше Боно навів інше пояснення тексту, зазначивши, що на нього надихнули стосунки з батьком. За словами Боно, те, що він узяв сценічне ім'я і не став відомим світу під прізвищем батька — Г'юсон, ранило того; це відображено в таких рядках, як «I finally found my real name» (Я нарешті знайшов своє справжнє ім'я) та «No, I won't be my father's son» (Ні, я не буду сином свого батька). Боно зауважив, що фраза «You don't see me but you will / I am not invisible» (Ти не бачиш мене, але побачиш / Я не невидимий), можливо, була його надмірною спробою висловити свої почуття батькові. Рядок «There is no them / There's only us» (Немає «їх» / Є тільки «ми») мав символізувати прагнення гурту зруйнувати бар'єри, що відділяють їх від слухачів.

Випуск та просування У листопаді 2013 року гурт випустив свою першу за чотири роки нову пісню «Ordinary Love», записану для біографічного фільму «Мандела: Довгий шлях до свободи»; другою піснею, випущеною в період між студійними альбомами, стала «Invisible». Проте остання не була першим офіційним синглом на підтримку альбому, а радше «свого роду попереднім переглядом — щоб нагадати людям про наше існування», як сказав Боно в інтерв'ю для USA Today.

16 січня 2014 року виникла плутанина, коли радіодіждей Дейв Фаннінг оголосив про «перше програвання» «Invisible» у прямому ефірі «Шоу Дейва Фаннінга» на RTÉ 2fm. Замість неї двічі прозвучала композиція 2012 року під назвою «Bad Machine» рок-гурту Dark Stares із міста Сент-Олбанс. Близькі стосунки Фаннінга з U2 та понад 33-річна історія ексклюзивних прем'єр синглів гурту змусили багатьох повірити, що трансляція була справжньою, що викликало бурхливі дискусії на фан-форумах U2. Декілька медіаресурсів також повідомили про цю ситуацію, зокрема Hot Press та радіоведучий Алан Кросс. Проте пізніше Фаннінг натякнув в інтерв'ю The Sunday Times, що він був частково причетний до розіграшу, сказавши: «Ми вказували на те, що це була пародія».

2 лютого 2014 року пісня «Invisible» була представлена в телевізійній рекламі під час Супербоулу XLVIII і випущена для безкоштовного завантаження в iTunes Store на період, який спочатку мав тривати 24 години. У межах промоакції організація (RED), заснована Боно та Боббі Шрайвером, об'єдналася з Bank of America для боротьби з ВІЛ/СНІДом. За кожне завантаження треку Bank of America жертвував 1 долар фонду (RED) та його одержувачу — Глобальному фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Згідно з вебсайтом гурту, час безкоштовного доступу до пісні зрештою продовжили до 36 годин, а загальна зібрана сума склала 3 138 470 доларів. 4 лютого 2014 року пісня стала доступною для звичайного платного завантаження, причому всі кошти також спрямовувалися до (RED).

17 лютого 2014 року гурт з'явився в дебютному випуску шоу «The Tonight Show Starring Jimmy Fallon» і виконав «Invisible» на оглядовому майданчику хмарочоса Рокфеллер-плаза, 30 на тлі панорами Мангеттена під час заходу сонця. Музикантам акомпанував маршовий оркестр Ратґерського університету.

Альтернативна, подовжена версія «Invisible» зрештою була випущена як прихований трек на деяких делюкс-виданнях альбому Songs of Innocence, що вийшов у жовтні 2014 року. Даг Коллетт із All About Jazz зазначив, що «очевидно прозорий текст пісні, поданий у контексті цього видання та з огляду на невелику часову відстань, стає доречним завершенням навмисного або випадкового самокоментаря».

Критичне сприйняття У позитивній рецензії на пісню Рендалл Робертс із Los Angeles Times назвав трек «приємним сюрпризом і досить типовою композицією найбільшого рок-гурту світу», зазначивши, що він «містить той самий грандіозний, піднесений приспів, для створення яких Боно та його друзі й були народжені, та летить на крилах типово чіпкої гітарної мелодії від Еджа». Також він додав, що в тексті пісня передає «свого роду велике об'єднавче послання, що промовляє істину владі, не будучи при цьому надто політизованим», що також є характерним для U2.

Марк Гоґан із журналу Spin назвав цю «засновану на єднанні» пісню «дзвінким стадіонним рок-гімном у дусі All That You Can't Leave Behind», у якому Боно співає так, «ніби він позує для гори Рашмор XXI століття». Майкл Креґґ із The Guardian написав про пісню: «У всьому цьому відчувається більше текстурності та характеру. До фінальної частини… ви ніби відчуваєте радість від того, що вони повернулися».

Позиції в чартах «Invisible» дебютувала в Irish Singles Chart на 31-му місці і піднялася до 24-го рядка на другому тижні перебування в чарті. У UK Singles Chart сингл стартував із 65-ї позиції. У Сполучених Штатах пісня дебютувала на 28-му місці в чарті Billboard Alternative Songs. Завдяки цьому U2 повернули собі рекорд за кількістю потраплянь до хіт-параду Alternative Songs за його 25-річну історію — 39 пісень, випередивши Pearl Jam (38), а також Green Day та Red Hot Chili Peppers (в обох по 30). Станом на березень 2014 року в США було продано 64 000 копій синглу.

Музичне відео Музичне відео на пісню «Invisible» зняв режисер Марк Романек. Чорно-білий кліп фільмували в ангарі аеропорту Санта-Моніки в січні 2014 року. На відео гурт виконує пісню перед захопленим натовпом на тлі величезного екрана з різноманітними відеоефектами; Боно співає в підвісний круглий мікрофон. Кадри з цього відео використали для 60-секундного рекламного ролика під час Супербоулу, що вийшов в ефір 2 лютого 2014 року. Прем'єра повної версії кліпу відбулася 11 лютого 2014 року.

Список пісень Цифрове завантаження «Invisible»  — 3:47

Учасники запису

U2

Боно — вокал Едж — гітара, бек-вокал, Yamaha CP-80 Адам Клейтон — бас-гітара Ларрі Маллен — ударні, перкусія

Додаткові музиканти Danger Mouse — синтезатори, програмування Деклан Геффні — синтезатори, програмування

Технічний персонал Danger Mouse — продюсування Том Елмгірст — зведення Бен Бапті — асистент зі зведення Деклан Геффні — запис Кенні Такахаші — додатковий запис «Classy» Джо Вішіано — асистент запису Скотт Седілло — мастеринг

Чарти

Тижневі чарти +Тижнева позиція в чартах пісні «Invisible» Чарт (2014) НайвищапозиціяAustralia (ARIA)79 Italy (FIMI) 6 Italy Airplay (EarOne) 5Netherlands (Tipparade) 8 Portugal Digital Songs (Billboard)2 UK Singles (Official Charts Company) 65

Річні чарти + Річна позиція в чартах пісні «Invisible» Чарт (2014) ПозиціяItaly (Musica e dischi)92 US Adult Alternative Songs (Billboard) 24

Сертифікації

Примітки