Європейська культура охоплює широкий спектр національних культур, які вплинули на створення різних європейських національних держав. Процес європейської інтеграції, що здійснюється Європейським Союзом, співіснує з національною лояльністю та національним патріотизмом.Опитування Євробарометра 2005 року показує, що лише 17% громадян ЄС часто вважають себе європейцями на додаток до своєї національності, причому в Сполученому Королівстві цей показник становив лише 8%. Дві третини опитаних британців (66%) ніколи не вважали себе європейцями, середній показник по ЄС становить 42%. Трохи менше половини (46%) громадян ЄС-25 «дуже пишаються» своєю національністю, але в цілому по Європейському Союзу лише 12% опитаних «дуже пишаються» тим, що є європейцями.
Загальноєвропейська ідентичність загалом конкурує з національною ідентичністю. Опитування Євробарометра 1999 року показують, що лише 6% у ЄС поєднують відчуття себе європейцем зі своєю національною ідентичністю.Graph 6 in How the Europeans see themselves – Looking through the mirror with public ."The results of ordered logit analyses confirm that stronger feelings of national identity lead to lower levels of support for the EU." Sean Carey, 2002. Undivided Loyalties: Is National Identity an Obstacle to European Integration? European Union Politics, Vol. 3, No. 4, 387–413 (2002) Європейський Союз зробив деякі спроби посилити ідентифікацію з «Європою» (тобто з самим ЄС) та запровадив деякі європейські символи, але це ніколи не було настільки інтенсивним, як просування національної ідентичності в національних державах.
Надії на європейський патріотизм Оскільки ЄС загалом не сприймається як нація, патріотизму, порівнянного з патріотизмом національних держав, не слід очікувати. Деякі люди вважають це перевагою, оскільки це дозволило б реалізувати «конституційний патріотизм» (Юрґен Габермас), спрямований на ЄС.
Однак на початку післявоєнного періоду та в 1950-х роках були ті, хто вважав, що «Європа» може розвинути власний патріотизм. У той час пам'ять про нацистську пропаганду з її акцентом на лояльності до була ще сильною, і європейський патріотизм розглядався насамперед як протидія національній агресії. Дві повоєнні промови Вінстона Черчилля ілюструють погляди того часу, хоча Черчилль використовував слово «європейський» у британському сенсі – маючи на увазі континентальну Європу:
«Чому б не було Європейської групи, яка могла б дати відчуття посиленого патріотизму?» Вінстон Черчилль у Цюриху, 19 вересня 1946 року
«Ми сподіваємося побачити Європу, де чоловіки кожної країни вважатимуть себе європейцями так само високо, як і приналежність до своєї батьківщини, і при цьому не втрачатимуть любові та відданості до місця народження. Ми сподіваємося, що куди б вони не пішли на цій широкій території, якій ми не встановлюємо жодних обмежень на Європейському континенті, вони справді відчують: «Ось я вдома. Я також громадянин цієї країни». Вінстон Черчилль в Амстердамі, 9 травня 1948 року
«Європа» ззовні Визначення «Європи» як у географічному, так і в культурному сенсі завжди було предметом дискусій, особливо серед самих європейців.
Американські погляди Спосіб, яким Сполучені Штати Америки сприймають Європу, також змінюється, враховуючи останнє оновлення Всесвітнього довідника фактів ЦРУ. У виданні 2005 року про Європейський Союз йдеться наступне: «В останньому виданні Всесвітнього довідника фактів відбулися деякі суттєві зміни. Європейський Союз тепер включено до категорії «Інше» в кінці списку. Європейський Союз продовжує накопичувати для себе все більше характеристик, схожих на нації, тому було визнано за доцільне скласти окремий список». Більш повне пояснення можна знайти в попередній заяві Європейського Союзу.
Китайські погляди Китайські погляди на майбутнє Європи розвиваються. У статті, опублікованій кілька років тому, Європейський Союз розглядався як зростаюча наддержава, «готова обігнати як Сполучені Штати, так і Японію як найбільша торговельна та інвестиційна сила в Китаї».
Негативні реакції на Близькому Сході Прикладом негативного сприйняття «Європи» як єдиного цілого стала суперечка щодо карикатур на Мухаммеда в газеті Jyllands-Posten. Бригади мучеників Аль-Акси здійснили рейд на офіси Європейського Союзу в Газі, вимагаючи вибачень від Данії та Норвегії. Протестуючі палестинці, очевидно, розглядали карикатури як «європейську проблему» більше, ніж люди в самій Європі, хоча ЄС зрештою опублікував заяву щодо цієї суперечки.
Ідея «Європи» Відчуття європейської ідентичності традиційно походить від ідеї спільного європейського історичного наративу. У свою чергу, це вважається джерелом найфундаментальніших європейських цінностей. Зазвичай «спільна історія» включає Стародавню Грецію та Стародавній Рим, феодалізм Середньовіччя, епоху Відродження, епоху Просвітництва, колоніалізм, лібералізм XIX століття та світові війни. Хоча прихильники європейської інтеграції часто апелюють до «спільної спадщини», зокрема в дискусіях щодо Європейської Конституції, її точна природа є предметом суперечок. Вона не створює єдиного погляду на політику та поточні справи: європейці продовжують розходитися в думках один з одним, як це було протягом тисячоліть.
Європейська спадщина та цінності в цій типовій формі дуже схожі на нібито спільну історію та спадщину Західного світу. Країни з європейською іммігрантською більшістю можуть однаково претендувати на них, і світські консерватори у Сполучених Штатах рішуче на цьому наголошують. Моріц ван дер Він коментує:A. Maurits van der Veen, 2002. DETERMINANTS OF EUROPEAN IDENTITY: A PRELIMINARY INVESTIGATION USING EUROBAROMETER DATA.
«Дехто стверджує, що існує спільна європейська історія та культура, яку поділяють усі європейці, і чий конкретний зміст та факти – від Карла Великого до Еразма, від Наполеона до Гітлера, від Данте до Шекспіра тощо – допомагають забезпечити спільну свідомість. Звичайно, можна поставити під сумнів, якою мірою ця культура позначає нас як європейців, а не як західних: Шекспіра, ймовірно, читають більше австралійців та американців, ніж, наприклад, німці чи італійці».
«Спільна спадщина» також включає деякі суперечливі елементи, перш за все християнство. Європейський конвент відхилив включення посилання на християнство та/або Бога до запропонованої Європейської конституції. Текст преамбули, який зрештою був прийнятий, звучав так:
ЧЕРПАЮЧИ НАТХНЕННЯ з культурної, релігійної та гуманістичної спадщини Європи, з якої розвинулися універсальні цінності непорушних і невід'ємних прав людської особистості, свободи, демократії, рівності та верховенства права,...
Панєвропейська ідентичність у масовій культурі Спільну культурну спадщину зазвичай розглядають як високу культуру. Приклади сучасної панєвропейської культури обмежуються деякими формами масової культури:
Футбол: як найпопулярніший вид спорту в Європі, сучасних європейських футболістів можна знайти по всьому континенту. Серед помітних прикладів – французи Тьєррі Анрі (Арсенал) та Патрік Вієйра (Інтернаціонале), англієць Девід Бекхем (Реал Мадрид), німці Міхаель Баллак (Челсі) та Єнс Леманн (Арсенал), італієць Джанлука Дзамбротта (ФК Барселона) та нідерландці Ар'єн Роббен (Челсі) (Баварія), Робін ван Персі (Арсенал) та Рууд ван Ністелрой (Реал Мадрид). Найкращі європейські клуби також регулярно змагаються один з одним у турнірах, що проводяться УЄФА. Музика: євроденс та електронна танцювальна музика, включаючи елементи хаусу, трансу, техно та європопу, європейські теми, що користуються популярністю переважно серед молоді. Серед європейських гуртів та виконавців, які мали успіх на всьому континенті протягом останнього десятиліття, є Роббі Вільямс (британець), Air та Daft Punk (французи) та Aqua (скандинавці). Пісенний конкурс Євробачення є одним із найстаріших, які можна ідентифікувати як «панєвропейські» елементи популярної культури. Конкурс проводиться не ЄС, а Європейською спілкою радіомовлення і телебачення, і фактично він передує Європейській економічній спільноті. Він також відкритий для деяких неєвропейських країн, які є членами ЄМС. Хоча він приваблює величезну аудиторію (сотні мільйонів) та широке висвітлення в медіа, його широко вважають кітчем, принаймні у Західній Європі. У Східній Європі до нього ставляться серйозніше, а участь розглядається як ознака «належності до Європи» і навіть як попередній крок до вступу до ЄС. У Electronic Arts Battlefield 2 було представлено бустер-пак «Euro Force». Вигадана армія, змодельована за мотивами можливої майбутньої версії , що воює під європейським прапором, використовуючи зброю європейської збірки, таку як Eurofighter Typhoon.
Навмисні спроби використати масову культуру для просування ідентифікації з ЄС викликали суперечки. У 1997 році Європейська комісія розповсюдила комікс під назвою «Війна малинового морозива», призначений для дітей у школах. Лондонське бюро ЄС відмовилося розповсюджувати його у Великій Британії через очікувано несприятливе сприйняття таких поглядів. Див. також:
Європейські команди у спорті
Майже всі види спорту в Європі організовані на національній або субнаціональній основі. «Європейські команди» трапляються рідко, одним із прикладів є Кубок Райдера, турнір з гольфу між Європою та Сполученими Штатами. Існує пропозиція створити Європейську олімпійську збірну. Згідно з опитуваннями Eurobarometer, лише 5% респондентів вважають, що це допомогло б їм відчути себе більш «європейськими громадянами».Eurobarometer 251, p 45, .
Європейські символи
Європейський континент не має жодних загальновизнаних панєвропейських символів, проте Європейський Союз та Рада Європи надають Європі як такій основні символи, які носять більшість національних держав. Такими символами є:
Прапор, європейський прапор – символ більшої частини Європи, започаткований Радою Європи (а згодом прийнятий ЄС), Гімн, Ода радості – що стосується прапора, то це символ усіх членів Ради Європи, а також усіх держав-членів ЄС. «Національне свято», День Європи (9 травня) – що стосується прапора та гімну, Єдина валюта, євро – євро, якщо воно справді є символом єдності для всіх, хто його використовує, а не прийняте з практичних чи економічних міркувань, – була прийнята деякими країнами поза ЄС, але не всіма державами-членами ЄС у блоці, хоча ті, хто його не прийняв, є меншістю.
Доменне ім'я .EU Розширення доменного імені .eu було запроваджено у 2005 році як новий символ ідентичності Європейського Союзу у Всесвітній мережі. У кампанії з впровадження домену .eu використовується слоган «Ваша європейська ідентичність». Реєстранти повинні знаходитися в межах Європейського Союзу.
Європейська армія та поліція?
У національних державах національні збройні сили служать як об'єднуючим фактором самі по собі, так і осередком патріотизму. Цей фактор відсутній в ЄС: більшість держав-членів є членами військового альянсу, НАТО, який має не «європейський», а атлантичний характер. Сили Європейського Союзу були засновані у 2003 році. Мета полягає в тому, щоб до 2008 року мати постійні сили швидкого реагування чисельністю 60 000 осіб. Однак через занепокоєння щодо національного суверенітету немає ні загальноєвропейської армії, ні політики ЄС щодо її створення, ні перспектив її створення в найближчому чи середньостроковому майбутньому.
З аналогічних причин Європейське агентство кримінальної розвідки Європол (створене в липні 1999 року) не є європейською поліцією і не має на меті нею стати. Хоча його іноді називають «європейським ФБР», воно не має власних слідчих повноважень і працює через національні поліцейські сили. (ФБР розслідує федеральні злочини у Сполучених Штатах, і оскільки немає «європейського кримінального права», немає й порівнянної слідчої ролі).
Пан'європейські проєкти