Ізопропілмагнійхлорид — металоорганічна сполука із загальною формулою (CH3)2HCMgCl. Ця легкозаймиста, безбарвна та чутлива до вологи речовина є реактивом Гріньяра, похідним 2-хлорпропану. Вона доступна у продажу, зазвичай у формі розчину в тетрагідрофурані.
Синтез та реакційна здатність Розчини ізопропілмагнійхлориду отримують шляхом обробки 2-хлорпропану металевим магнієм у киплячому етері:
Цей реагент використовують для приготування інших реактивів Гріньяра шляхом переметалювання. Показовою реакцією є отримання реактиву Гріньяра з 1-бромо-3,5-біс(трифторометил)бензену: (CH3)2HCMgCl + (CF3)2C6H3Br → (CH3)2HCCl + (CF3)2C6H3MgBr
Додавання одного еквівалента хлориду літію до ізопропілмагнійхлориду дає так звані розчини «Турбо-Гріньяра». Вони отримали таку назву завдяки підвищеній швидкості та ефективності в реакціях переметалювання.
Ізопропілмагнійхлорид також застосовується для отримання інших ізопропілзаміщених сполук, наприклад, хлородиізопропілфосфіну: PCl3 + 2 (CH3)2CHMgCl → [(CH3)2CH]2PCl + 2 MgCl2 Ця реакція використовує об'ємну природу ізопропілового замісника.
Реактиви Турбо-Гріньяра Як вперше повідомили Кнохель та співавтори, хлорид літію посилює здатність ізопропілмагнійхлориду до реакцій переметалювання. Більш реакційноздатний вид, комплекс LiCl-iPrMgCl, називають реактивом Турбо-Гріньяра. Ці сполуки споріднені з турбо-основами Хаузера — родиною магнійамідних сполук, що також містять LiCl. «Турбо-Гріньяри», як їх часто називають, є агрегатами зі складом [i-PrMgCl·LiCl]2. Вони сприяють утворенню арильних та гетероарильних реактивів Гріньяра шляхом обміну галоген-магній: швидко, гомогенно: Традиційний метод отримання арильних реактивів Гріньяра проходить менш передбачувано: повільно, гетерогенно: Крім того, традиційні шляхи отримання реактивів Гріньяра мають обмежену сумісність функціональних груп, тоді як метод із використанням Турбо-Гріньяра допускає наявність інших галогенідів, деяких естерних груп та нітрилів.
Дослідження свідчать, що підвищена реакційна здатність реагентів «Турбо-Гріньяра» щодо електрофілів, порівняно з їхніми «класичними» аналогами, може бути зумовлена вищою концентрацією нуклеофільних магнезатних комплексів у розчині, що виникає завдяки присутності LiCl.
Примітки