Італійсько-хорватські відносини (, ) — історичні та поточні двосторонні відносини між Італією та Хорватією. Обидві держави — члени Ради Європи, Європейського Союзу і НАТО. Їх поєднує спільна офіційна валюта — євро.

Нинішні відносини тривають із 1992 року, після здобуття Хорватією незалежності. Вони теплі та дружні, з потужною двосторонньою співпрацею. Дві країни міцно пов'язує між собою туризм, імміграція, іноземна допомога та економічна взаємозалежність. Хорватія має посольство в Римі та генеральні консульства в Мілані і Трієсті, а Італія — посольство в Загребі та генеральне консульство в Рієці, а також низку культурних організацій.

Італійська мова — офіційна в Істрійській жупанії Хорватії, де живуть істрійські італійці, тоді як хорвати Молізе населяють італійське місто Кампобассо. Тісний мультикультуралізм між Хорватією та Італією зажив широкої популярності та схвалення в цих країнах. Хорватія та Італія — близькі військові союзники, особливо завдяки своїм військово-морським і береговим силам у рамках НАТО. Вони мають спільний морський кордон протяжністю 370 морських миль через Адріатичне море, а на суходолі їх розділяє невеликий коридор території Словенії завдовжки приблизно 19 км.

Історія

Початки

Італія та Хорватія, завдяки своїй географічній близькості, мають багату та складну спільну історію, що сягає часів Римської імперії, окремими частинами якої вони були. Північно-східну Італію та північно-західну Хорватію римський імператор Август об'єднав у провінцію Венеція та Істрія, до якої ті входили з 7 по 292 рік нашої ери. За часів правління римського імператора Адріана з 117 по 138 рік більшість сучасної Італії та Хорватії існувала нарізно, утворюючи історичні області Італія та Далмація відповідно.Barnes, Constantine: Dynastyr, Religion and Power in the Later Roman Empire, p. 160, 2011 Далматинське узбережжя Хорватії з 1409 по 1797 рік належало до Венеційської республіки і було тоді відоме як Венеційська Далмація.

Після падіння Венеційської республіки ця область за умовами Кампо-Формійського договору перейшла до австрійської Габсбурзької монархії під назвою Венеційська провінція. Венеційська республіка була незалежною державою, доки в середині 1800-х років не об'єдналася з іншими дрібними утвореннями в Італійське королівство. Хорватія вважається найсильнішим історичним партнером Італії у слов'янському світі. На відміну від інших слов'янських країн, Хорватію єднає з Італією її панівна релігія — римо-католицтво. У хорватських містах і селах поблизу Італії історично розмовляли італійською мовою. За часів їхнього відповідного націєтворення у ХІХ столітті відносини між ними складалися сприятливо.

ХХ сторіччя

Після 1929 року Італія підтримувала хорватських усташів, надавши їм притулок, у тому числі Анте Павеличу, та дозволивши їм створити на її території тренувальні табори. Фінансування цих хорватських емігрантів на своїй землі Італія розглядала як знаряддя дестабілізації Югославії, встановлення панування на Адріатиці та посилення свого впливу на Балканах. Незважаючи на прихильність окремих італійських фашистів і активну підтримку усташам деяких фашистських діячів середньої ланки, поглавник усташів зберігав напружені особисті відносини з італійським керівництвом, зокрема через територіальні суперечки, поводився зверхньо з італійським МЗС, обвинувачував Італію в беззаконні. Однак італійська влада визнавала усташів як політичну організацію, прагматично ставлячи італійську підтримку в залежність від потреб фашистської зовнішньої політики.

З виникненням Незалежної Держави Хорватії (НДХ) у 1941 році усташі стали союзниками країн Осі, в тому числі Італії, яка, як і інші країни Осі, визнавала НДХ, проте відносини були напруженими та заснованими на вимушеному союзі. Італія за Римськими угодами (19 травня 1941 р.) анексувала значні хорватські території (Далмація, прилеглі до неї Адріатичні острови тощо). Корінних хорватів силоміць італізували. Хорватське і словенське населення італійські війська інтернували в концентраційних таборах, зокрема в концтаборі на острові Раб, тисячі людей знищили протягом етнічних чисток слов'ян із контрольованих Італією областей Істрія і Далмація.Ballinger, P. (2002). History in exile: memory and identity at the borders of the Balkans. Princeton University Press;

Після капітуляції Італії 8 вересня 1943 року НДХ анулювала Римські угоди, оголосивши ці території своїми, хоча їх після 1943 року зайняли німецькі війська. Відносини з фашистською Італійською Соціальною Республікою були мінімальними.

Югославські комуністично-революційні сили під проводом Йосипа Броза Тіто вигнали італійців із Хорватії та контратакували частину Італії. Близько 230—350 тис. італійських окупантів і корінних італійців та хорватів і словенців, які зберегли італійське громадянство, покинули свої рідні землі після югославського зустрічного вторгнення. Відбувся значний відтік істрійсько-далматинського населення в Італію. Тільки розпад Югославії протягом 1990-х років нормалізував відносини між Хорватією та Італією.

Сучасні відносини

Після здобуття Хорватією незалежності італійсько-хорватські взаємини відновилися у 1992 році. Відтоді Італія була ключовим партнером Хорватії, надаючи їй вирішальну політичну та економічну підтримку протягом 2000-х років. У 2007 році президент Італії Джорджо Наполітано загострив дипломатичні відносини, назвавши вигнання італійців югославськими комуністичними партизанами наприкінці Другої світової війни «варварством століття». Хорватія та Словенія засудили цю оцінку. Президент Хорватії Степан Месич звинуватив Наполітано в історичному ревізіонізмі, але дипломати країн швидко залагодили це питання в Римі.

Італія підтримала вступ Хорватії до Європейського Союзу 2013 року. У 2019 році між двома державами виник дипломатичний скандал після слів голови Європейського парламенту Антоніо Таяні: «Хай живе Трієст, хай живе італійська Істрія, хай живе італійська Далмація, хай живуть італійські вигнанці». Пізніше Таяні вибачився перед хорватським урядом, пояснивши, що в його репліці не було умислу натякати на те, що хорватські області Істрія і Далмація становлять частину Італії. На думку Таяні, 2023 року після десятиліття бурхливої економічної активності Італія стала найважливішим торговельним партнером Хорватії, збільшивши обсяг торгівлі на 45 % порівняно з 2021 роком. Того ж року дві країни підписали тристоронню угоду зі Словенією, спрямовану на полегшення імміграції в Південно-Східній Європі. Італія допомогла повернути Хорватії рідкісний та «надзвичайно цінний» релігійний хрест XIV століття після того, як приватна особа ненароком придбала його на аукціоні в Лондоні.

Діаспора У Хорватії налічується близько 19 500 осіб італійського походження. Водночас в Італії проживає близько 6000 хорватів у Молізе. Крім того, в Італії зареєстровано близько 21 000 хорватських робітників-іммігрантів. Італійська мова є офіційно визнаною мовою в Хорватії, а більшість її носіїв проживають в Істрійській жупанії. Далматинські італійці історично становили значну частину населення Далмації. Італійська мова — популярна іноземна мова в Хорватії, 14 % хорватів, за даними Євробарометра, володіють нею досить добре і можуть спілкуватися.

Військове співробітництво Хорватія та Італія вважаються близькими військовими союзниками особливо по лінії своїх військово-морських і берегових сил. Обидві держави входять до НАТО, їх єднає оборонний пакт між двома країнами в силу 5-ї статті. Італійські ВПС тимчасово захищали повітряний простір Хорватії у 2024 році, поки хорватські ВПС завершували технічне обслуговування літаків і переоснащення свого повітряного флоту через закупівлю 12 нових винищувачів із Франції.

Торгівля Обидві країни поєднані численними двосторонніми угодами про вільну торгівлю. Хорватія експортує до Італії близько 14 % свого загального річного експорту. 2023 року торгівля між двома державами становила 8,64 млрд євро, досягнувши історичного максимуму.

Рибальство І Хорватія, і Італія володіють виключними економічними зонами в Адріатичному морі. В січні 2008 року Італія оскаржувала простягання хорватської зони навколо італійської частини Адріатики, стверджуючи, що це порушує попередню угоду, яку вони уклали щодо «екологічних і рибальських захисних зон». Пізніше в тому ж році дві держави взаємно врегулювали суперечку. Наглядаючи за цією зоною, ВМС Хорватії перехопили у 2008 та 2021 роках два італійські кораблі, вилучили їхній незаконний улов і супроводили їх назад в італійські води.Croatia seizes Italian boat days after fishery zone comes into force

Дипломатичні місії Хорватія має посольство в Римі, генеральні консульства в Мілані та Трієсті, а також консульства в Барі, Флоренції, Неаполі та Падуї. Італія має посольство в Загребі, генеральне консульство в Рієці, віцеконсульство в Бує, Пулі та Спліті, а також Італійський культурний інститут та Інститут зовнішньої торгівлі в Загребі..

Міста-побратими Хорватію та Італію єднають чимало міст-побратимів. Багато з цих міст через історичну культурну дифузію мають свою окрему хорватську та італійську назви.

Біоград і Порто-Сан-Джорджо Б'єловар і Асколі-Пічено / Руб'єра Цриквениця і Вербанія Дубровник і Венеція / Рагуза / Равенна Карловаць і Алессандрія Крижевці і Реана-дель-Рояле Лабин і Карбонія / Манцано / Соспіроло Липик і Абано-Терме Матулі і Кастель-Сан-П'єтро-Терме Медулин і Монтекаротто / Порто-Толле Новиград і Сачиле Омиш і Сан-Феліче-дель-Молізе Опатія і Карманьйола / Кастель-Сан-П'єтро-Терме Осієк і Віченца Паг і Карбонера / Цане Пореч і Масса-Ломбарда / Монселіче / Сеграте Пула і Імола / Верона Рієка і Есте / Фаенца / Генуя / Трієст Самобор і Параб'яго Шибеник і Чивітанова-Марке / Муджа / Сан-Бенедетто-дель-Тронто Слунь і Кастель-Сан-Джованні Спліт і Анкона Тисно і Бучине Трогір і Монтезільвано / Порто-Сант-Ельпідіо / Тіоне-ді-Тренто Вараждин і Монтале Вінковці і Кампоногара Задар і Анкона / Падуя / Реджо-Емілія Загреб і Болонья / Молізе

Див. також Міжнародні відносини Хорватії Зовнішня політика Італії Італійці Хорватії

Примітки

Посилання МЗС Хорватії: перелік двосторонніх договорів з Італією Посольство Хорватії в Італії Посольство Італії в Хорватії