Журавльов Данило Арсентійович

Дани́ло Арсе́нтійович Журавльо́в (; 25 грудня 1900—16 вересня 1974) — радянський воєначальник часів Другої світової війни, генерал-полковник артилерії (1944).

Обирався депутатом Верховної Ради РРФСР I скликання (1938—1947 рр.).

Життєпис Народився на руднику Баймак, нині—місто, районний центр Башкортостану.

1 серпня 1918 року добровільно вступив до Баймацького червоноармійського загону, брав участь у боях з частинами військ генерала Дутова. Після відступу частин РСЧА залишився в рідному селі, мешкав на території, підконтрольній адміралу Колчаку. З лютого 1919 року—знов у лавах РСЧА: червоноармієць 1-го Інтернаціонального полку 24-ї стрілецької дивізії. У квітні 1919 року полк був розбитий, його залишки направлено на поповнення 217-го стрілецького полку. У липні 1919 року направлений на курси телефоністів при 49-й стрілецькій дивізії Східного фронту, після закінчення яких повернувся до свого полку, де обіймав посади в.о. начальника зв'язку полку й інструктора телефонної справи. У травні 1920 року відряджений до політвідділу 1-ї армії Туркестанського фронту, де був співробітником з обліку комісарського складу. У грудні того ж року захворів на тиф, лікувався у шпиталі в м. Полторацьк. Після одужання, з червня 1921 року — завідувач партійним столом політвідділу 1-ї стрілецької дивізії Туркестанського фронту. Гаприкінці серпня того ж року відряджений до м. Ташкент, де закінчив військово-політичні курси. З серпня 1922 року — політрук роти 12-го територіального стрілецького полку, згодом виконував обов'язку воєнкома загону та тво воєнкома батальйону у тому ж полку.

З травня 1925 року проходив військову службу в Білоруському військовому окрузі на посаді політрука батареї 5-го окремого польового важкого артилерійського дивізіону (м. Бобруйськ). У вересні 1926 року направлений на навчання до артилерійського відділення Київської об'єднаної школи імені Головкома С. С. Каменєва, після розформування якого у вересні 1927 року переведений до Сумської артилерійської школи імені М. В. Фрунзе. У липні 1928 року закінчив навчання і направлений до 10-го артилерійського полку Ленінградського військового округу (м. Вологда), де обіймав посади помічника командира і командира батареї, тво командира дивізіону. 26 червня 1931 року зарахований слухачем розвідувального відділення КУКС ЛВО (м. Луга), після закінчення яких у жовтні того ж року атестований на командира дивізіону й відряджений до 1-го корпусного артилерійського полку 1-го стрілецького корпусу ЛВО. У 1934 році вдруге навчався на артилерійських КУКС РСЧА ЛВО (відділення спецслужб командирів дивізіонів).

З серпня 1936 року командував дивізіоном курсантів 2-го Ленінградського артилерійського училища, а з листопада 1937 року — тво начальника цього училища. З березня 1938 року — начальник Рязанського артилерійського училища. 28 лютого 1938 року присвоєне військове звання полковник; 29 жовтня 1939 року присвоєне військове звання комбриг; 4 червня 1940 року присвоєне військове звання генерал-майор артилерії.

У березні 1941 року призначений на посаду командира 1-го корпусу ППО з охорони Москви (заступив на посаду 25 травня 1941 року). З початком німецько-радянської війни обіймав попередню посаду. 28 жовтня 1941 року присвоєне військове звання генерал-лейтенант артилерії. З грудня 1941 року — командувач Московським корпусним районом ППО. З 6 квітня 1942 року — командувач Московським фронтом ППО. З липня 1943 року — командувач особливої Московської армії ППО у складі Західного фронту ППО. 18 листопада 1944 року присвоєне військове звання генерал-полковник артилерії. З січня 1945 року — командувач військами Західного фронту ППО.

Після закінчення війни продовжив військову службу: з грудня 1945 року — командувач військами Західного округу ППО; з травня 1946 року — перший заступник командувача військами ППО країни; з січня 1948 року — командувач військами Північно-Західного округу ППО. У листопаді 1948 року направлений на Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова, по закінченні яких у липні 1950 року призначений на посаду начальника військ ПСОЗ (повітряного спостереження, оповіщення і зв'язку), він же — начальник управління ПСОЗ Головного штабу військ ППО країни. З 1951 року — начальник радіотехнічних військ і служби ПСОЗ Військ ППО країни.

У 1954 році за станом здоров'я вийшов у запас. Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Новодівичому цвинтарі.

Нагороди Нагороджений орденом Леніна (21.02.1945), п'ятьма Червоного Прапора (22.02.1938; 28.10.1941; 22.08.1944; 03.11.1944; 20.06.1949), двома Кутузова 1-го ступеня (23.01.1943; 17.11.1945), Червоної Зірки (16.08.1936) і медалями.

Джерела Голотюк В Л., Цапаев Д Л. Командный состав Войск ПВО Красной Армии в годы Великой Отечественной и советско-японской войн 1941—1945 гг. (Военно-исторический труд) — М.: ООО «АРТКРАС», 2013, стор. 64-66.