Констанс Мона Дуглас (; , Мач-Вултон, Ланкашир, Англія — ) — менська культурна активістка, фольклористка, поетеса, романістка та журналістка. Її визнають головною рушійною силою сучасного відродження менської культури та найвпливовішою менською поетесою XX століття'Literature in English since 1900' by Martin Faragher, in A New History of the Isle of Man, Volume V: The Modern Period, 1830—1999, Liverpool: Liverpool University Press, 2000, p. 337. Знана завдяки суперечливій роботі зі збереження та відродження традиційної менської народної музики та танцю. Брала участь у численних ініціативах щодо відродження інтересу й активності в менській культурі, зокрема товариства, уроки, публікації та молодіжні групи. Найпомітнішим і найуспішнішим став фестиваль Yn Chruinnaght.
Дитинство Народилася 18 вересня 1898 року за адресою Аллертон-роуд, 49, Мач-Вултон, Ланкашир (нині Мерсісайд)'Douglas, (Constance) Mona (1898—1987), folklorist' by Fenella Bazin in the Oxford Dictionary of National Biography (accessed 25 October 2013). Батько, Френк Бірдман Дуглас (1863—1943), народився на острові Мен, мати Френсіс Мона (1873—1953) (до шлюбу Голмс — народилася в Лондоні, Онтаріо, Канада, а її батьки народились на острові Мен)'Douglas, Constance Mona, MBE, RBV' by Fenella Bazin in New Manx Worthies, ed. Dollin Kelly, Douglas: Manx National Heritage, 2006, pp. 157—160. У пошуках роботи батьки переїхали до Англії, де заснували пекарню та кондитерську в Біркенгеді'Ellan Sheeant: Ireland and Mona Douglas' Mannin' by Breesha Maddrell, Béaloideas 75 (2007), pp. 24 — 47.
Через слабке здоров'я Дуглас, коли їй було лише кілька місяців, її відправили жити до бабусі й дідуся по материнській лінії, Еллен «Нелл» Квейл і Патріка «Пета» Холмса (зазначеного як Томас у переписі 1901 року)'Of Demolition and Reconstruction: A Comparative Reading of Manx Cultural Revivals' by Breesha Maddrell, E-Keltoi: Journal of Interdisciplinary Celtic Studies 2 (2006) pp. 133—163. Бабуся мала великий вплив на неї завдяки своїм знанням менського фольклору, пісень і танців. Її дитинство пройшло в околицях Лезера, а пізніше в Балларахі, поблизу Лаксі'Who is Mona Douglas?' (3) 'I was brought up first in Lezayre' ed. Stephen Miller, Manx Notes 117 (2010), де вона отримала дуже вільне та неформальне виховання: «Я ніколи не ходила до школи, а просто їздила навколо Баллараха з фермерами та до Лаксі, плавала на човнах з рибалками та блукала, як мені заманеться»'Who is Mona Douglas?' (6) 'Beginnings (2)' ed. Stephen Miller, Manx Notes 120 (2010).
Музика була центральною частиною виховання Дуглас, особливо завдяки музичним вечорам, які відбувалися в будинку її батьків, коли вона їх відвідувала. Обоє її батьків були музикантами: батько грав на скрипці та флейті, а мати — на фортепіано та співала; і вони були членами хорового товариства'Who is Mona Douglas?' (5) 'Beginnings' ed. Stephen Miller, Manx Notes 119 (2010). У недільні вечори в їхньому будинку збиралася низка культурних людей з громади «для читання поезії, обговорення та музики»'Who is Mona Douglas?' (5) 'Beginnings' ed. Stephen Miller, Manx Notes 119 (2010). Завдяки цьому вона ознайомилася з «величними англійськими й американськими поетами» та музикою Генделя, Баха, Бетховена, Шуберта, Ліста, Шопена, Пуччіні та Верді. Також звучала деяка музика острова Мен:«Ми мало знали народних пісень, але національні пісні острова Мен часто співали та виконували, і приблизно в цей час, думаю, я вперше усвідомила свою менську національність і відчула перші проблиски тієї палкої любові до острова та всього, що пов'язано з ним, що відтоді мене супроводжує».Дуглас отримала примірник «Казок братів Грімм» у чотири роки, квиток до публічної бібліотеки — у п'ять, а свою першу збірку віршів — у сім років («Дитячий сад віршів» Роберта Луїса Стівенсона). Тоді ж вона почала писати вірші, пізніше зазначивши, що «незабаром я почала витрачати свої копійки на олівці та зошити замість солодощів і морозива»'Who is Mona Douglas?' (6) 'Beginnings (2)' ed. Stephen Miller, Manx Notes 120 (2010). На канікулах Дуглас відвідувала своїх тітку та дядька в Дугласі. У дев'яти років її візит збігся з Айстедводом 1908 року, і вона подала свій вірш «Douglas Bay» на конкурс. Вона отримала перший приз і привернула увагу Софії Моррісон, В. Волтера Гілла та Вільяма Каббона, яких пізніше описала як «тих, хто мав найсильніший вплив на визначення напрямку моєї подальшої літературної творчості. […] У мене немає достатніх слів, щоб висловити мою вдячність за допомогу та керівництво, надані мені в роки мого становлення цими трьома добрими друзями». Софія Моррісон відповідала за те, що доручила Дуглас завдання збирати фольклор, пісні, музику та танці'Who is Mona Douglas?' (6) 'Beginnings (2)' ed. Stephen Miller, Manx Notes 120 (2010):«[…] Коли вона дізналася, як я живу, вона почала вчити мене збирати, записувати інформацію. Тоді вона не називала це збиранням. Вона сказала: „Знаєш, ти повинна записувати дещо, що люди тобі розповідають і співають“. І вона дала мені маленький зошит, в якому я почала записувати речі, і я досі його зберігаю».Вірші Дуглас також почала публікувати: вона надсилала поетичні твори та часто перемагаючи в конкурсах у таких виданнях, як «The Girl's Realm», «Lady's Pictorial», «The Lady» та «The Gentlewoman»'Ellan Sheeant: Ireland and Mona Douglas' Mannin' by Breesha Maddrell, Béaloideas 75 (2007), pp. 24 — 47. Її поезія зазнала стилістичних змін 1908 року, коли вона відкрила для себе творчість Вільяма Батлера Єйтса, який впливав на її творчість протягом усього життя'Who is Mona Douglas?' (6) 'Beginnings (2)' ed. Stephen Miller, Manx Notes 120 (2010).
Молодість До травня 1915 року Дуглас повернулася до батьків у БіркенгедListing as a donor in 'T.E. Brown Memorial' in Mannin No. 5, May 1915. Вона два роки навчалася в Ліверпульській школі мистецтв, одночасно беручи приватні уроки гри на скрипці, фортепіано, співу та музичної теорії у людей, пов'язаних з Ліверпульською філармонією'Who is Mona Douglas?' (3) 'I was brought up first in Lezayre' ed. Stephen Miller, Manx Notes 117 (2010). З початком Першої світової війни почала працювати в пекарні батьків, замість працівника, який пішов на війну'Of Demolition and Reconstruction: A Comparative Reading of Manx Cultural Revivals' by Breesha Maddrell, E-Keltoi: Journal of Interdisciplinary Celtic Studies 2 (2006) pp. 133—163.
Перебуваючи в Англії, у шістнадцяти років опублікувала свою першу збірку поезій «Manx Song and Maiden Song», видану лондонським видавництвом Erskine Macdonald у 1915 році'Who is Mona Douglas?' ed. Stephen Miller, Manx Notes 99 (2007). Деякі з 26 віршів цієї збірки були написані, коли їй було чотирнадцять років'Ellan Sheeant: Ireland and Mona Douglas' Mannin' by Breesha Maddrell, Béaloideas 75 (2007), pp. 24 — 47. Окрім численних віршів, що зображують пейзажі та море острова Мен, одним із найвизначніших віршів був вірш «T. E. Brown: a memorial sonnet to the poet of Manxland». П. В. Кейн рецензував збірку, зазначивши: «Ця маленька збірка віршів сповнена краси та чару. Вона просякнута шумом моря, ароматом дроку та тишею гір». Її вірш «Two Twilights» ілюструє як стиль її віршів, так і містичний тон, що пронизує їх.
1916 році Дуглас почала брати уроки менської гельської мови, написавши до кінця листопада: «Я все ще продовжую вивчати [менську] і майже щотижня ходжу до Кенніша на „уроки“. Це повільна робота, але колись я сподіваюся досягти ідеального володіння — у будь-якому разі, це моя мета»Letter to Sophia Morrison, 29 November 1916, quoted in 'Learning Manx (1915-16)' in «Restoring to Use Our Almost-Forgotten Dances»: The Collection and Revival of Manx Folk Song and Dance by Mona Douglas, ed. Stephen Miller, Onchan: Chiollagh Books, 2004, p. 98. Вона справді вільно володіла менською мовою, викладаючи та пишучи нею вірші протягом наступного десятиліття.
1917 року вийшла її друга поетична книга «Mychurachan». Ця збірка з 40 віршів отримала свою назву від менського слова «плавуче дерево» або «викинуте морем сміття» — mooirchooraghyn'Of Demolition and Reconstruction: A Comparative Reading of Manx Cultural Revivals' by Breesha Maddrell, E-Keltoi: Journal of Interdisciplinary Celtic Studies 2 (2006) pp. 133—163. На знак визнання поезії Дуглас її посвятили у Барди третього ступеня на Королівському айстедфоді Уельсу й отримала бардівське ім'я «Мона Манау».
Після подруги та наставниці Дуглас, Софії Моррісон, у січні 1917 року її обрали секретарем провідного культурного органу острова Мен на той час, Мовного товариства острова Мен. У повідомленні про призначення Дуглас зазначалося: «Міс Дуглас ще дуже молода, але досягнення її молодості вже такі, що дають найяскравіші надії […] Міс Дуглас має вільний час, вона сповнена ентузіазму, і ті, хто її знає, впевнені, що вона має здоровий глузд».
Вона також взялася редагувати останній номер журналу «Mannin» і написала власний вірш на згадку про Моррісон'Ersooyl' by Mona Douglas in Mannin, No. 9, May 1917. До цього Дуглас публікувала фольклорні нотатки в попередніх випусках журналу'Billy the Dollan' in Mannin No. 6, November 1915; and 'Lezayre Notes' in Mannin No. 7, May 1916, зокрема її перша опублікована стаття про фольклор'Introduction to the Second Edition' by Stephen Miller in «Restoring to Use Our Almost-Forgotten Dances»: The Collection and Revival of Manx Folk Song and Dance by Mona Douglas, ed. Stephen Miller, Onchan: Chiollagh Books, 2004, p. iii.
Завдяки своїй посаді секретаря Мовного товариства острова Мен, Дуглас також стала секретаркою менського відділення Кельтського конгресу'Who is Mona Douglas?' (3) 'I was brought up first in Lezayre' ed. Stephen Miller, Manx Notes 117 (2010). На цій посаді вона відвідала Кельтський конгрес 1917 року, де зустрілася з Альфредом Персівалем Грейвзом. Разом з іншими учасниками панкельтського руху він справив на неї великий і тривалий вплив: «Моє спілкування з низкою національних діячів твердо переконало мене, що метою націоналістів у всіх кельтських країнах має бути, зрештою, незалежна федерація кельтських держав»'Ellan Sheeant: Ireland and Mona Douglas' Mannin' by Breesha Maddrell, Béaloideas 75 (2007), pp. 24 — 47. Цей панкельтський запал проявився в її третій збірці поезії «A Dhooragh», опублікованій 1919 року. Вірш, поміщений першим у цій збірці, чітко показав «відкриту симпатію» Дуглас до ірландського Великоднього повстання 1916 року'Who is Mona Douglas?' (1) Mona Douglas in praise of the Easter Uprising (1919) ed. Stephen Miller, Manx Notes 100 (2007).
Палкий інтерес Дуглас до кельтського руху в Ірландії поглибився, коли 1921 року вона відвідала Дублін на запрошення професорки Агнес О'Фарреллі з Університетського коледжу Дубліна, з якою вона, ймовірно, познайомилася на Кельтському конгресі чотирма роками раніше. Під час перебування в О'Фарреллі в Ратгарі Дуглас пройшла короткий курс ірландської літератури; вона також вивчала бібліотекознавство з наміром отримати роботу в бібліотеці Менського музею, який мав відкритися 1922 року. Однак такої роботи їй не вистачило. Перебуваючи в Дубліні, Дуглас познайомилася з Джорджем Расселом, який вплинув на її інтерес до Мананнана та заохочував її, а також побачила виступи Вільяма Б. Єйтса під час відвідування театру «Аббі»'Ellan Sheeant: Ireland and Mona Douglas' Mannin' by Breesha Maddrell, Béaloideas 75 (2007), pp. 24 — 47.