Директива Європейського Парламенту та Ради 2011/36/ЄУ від 5 квітня 2011 року про запобігання торгівлі людьми і боротьбу з нею та захист її жертв, що замінює Рамкове рішення Ради 2002/629/JHA, також відома як Директива про торгівлю людьми, встановлює мінімальні стандарти для запобігання торгівлі людьми та боротьби з нею. Директива також має на меті, зокрема, сприяти кримінальному переслідуванню винних та захищати права жертв торгівлі людьми.
Зміст Порівняно з попереднім рішенням від 2002 року, ця директива розширює визначення торгівлі людьми, а також передбачає суворіші покарання.
Стаття 1 визначає предмет Директиви, а стаття 2 визначає правопорушення, на які поширюється дія цієї Директиви. До них належать, зокрема, експлуатація неповнолітніх (віком до 18 років) та різноманітні засоби, що використовуються для експлуатації осіб. Згідно зі статтею 2(3), експлуатація включає «принаймні експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю чи примусові послуги, включаючи , рабство або практику, подібну до рабства, підневільного стану або експлуатації для вчинення кримінальних дій чи видалення органів». Стаття 3 передбачає, що , пособництво та вчинення таких правопорушень також караються.
Статті 4–10 стосуються покарань, юридичних осіб, розслідування та юрисдикції. Стаття 4, серед іншого, встановлює максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк щонайменше п'ять років за злочини, передбачені статтею 2, або щонайменше десять років позбавлення волі в особливих випадках. Згідно зі статтею 4(4), злочини, передбачені статтею 3, повинні каратися ефективними, пропорційними та стримуючими покараннями, які також можуть включати здачу правопорушника. Стаття 9 регулює розслідування та кримінальне переслідування; зокрема, стаття 9(4) вимагає від держав-членів забезпечити наявність ефективних інструментів розслідування, таких як ті, що використовуються в боротьбі з організованою злочинністю або тяжкими злочинами, також для боротьби з торгівлею людьми.
Статті 11–17 визначають заходи щодо підтримки, догляду та захисту жертв, особливо дітей, а також щодо надання компенсації жертвам.
Статті 18–25 регулюють, серед іншого, заходи щодо запобігання, звітності, координації, впровадження та набрання чинності.
Імплементація
Німеччина У листопаді 2012 року опублікував заяву щодо необхідності імплементації директиви, наголосивши, що бачить потребу у змінах національного законодавства поза межами сфери кримінального права. Ця точка зору контрастує з законопроєктом Федерального міністерства юстиції (BMJ).
Згідно зі звітом Європейської комісії, до квітня 2013 року, коли директива мала бути транспонована в національне законодавство, лише п'ять із 27 держав-членів повністю її імплементували.
У Німеччині директива була імплементована Законом про покращення боротьби з торгівлею людьми та про внесення змін до Закону про федеральний центральний реЄУтр та восьмого тома Соціального кодексу від 11 жовтня 2016 року (MenHBVG), який набрав чинності 15 жовтня 2016 року.
Україна
Посилання
Директива 2011/36/ЄУ Європейського Парламенту та Ради від 5 квітня 2011 року про запобігання торгівлі людьми та боротьбу з нею, а також захист її жертв, що замінює Рамкове рішення Ради 2002/629/JHA на EUR-Lex Carolin Rama: Neue Entwicklungen zur Bekämpfung des Menschenhandels auf Ebene der Europäischen Union — Richtlinie 2011/36/EU vom 5. April 2011 Dezember 2013 Європейська Комісія: Звіт Комісії Європейському Парламенту та Раді про вплив чинного національного законодавства, що криміналізує використання послуг, що експлуатуються шляхом торгівлі людьми, на запобігання торгівлі людьми (стаття 23(2) Директиви 2011/36/ЄУ). Брюссель, 2 грудня 2016 року, COM(2016) 719 final
Примітки