Обхідні методи виробництва (також непрямі методи виробництва, окільність, від , ) — концепція Австрійської школи економіки, яка описує процес, за якого ресурси спочатку спрямовуються на створення капітальних благ, а вже потім — на кінцеве споживання.

Згідно з цією теорією, чим «окільнішим» (довшим) є виробничий шлях, тим вищою є продуктивність праці та більшою кількість отриманих у майбутньому споживчих благ, проте це вимагає тривалішого очікування. Дана концепція є центральною для австрійської теорії капіталу та пояснює виникнення відсотка через часову преференцію.

Історія виникнення концепції Термін був введений австрійським економістом Ойґеном фон Бем-Баверком у його фундаментальній праці «Капітал і процент» (, 1889), а саме у другому томі «Позитивна теорія капіталу».

Бем-Баверк прагнув пояснити, чому капітал приносить дохід. Він відмовився від трактування капіталу як простого «фактора виробництва» нарівні з працею та землею. Натомість він визначив капітал як сукупність проміжних продуктів, що виникають на кожному етапі окільного шляху виробництва. Розвиток ідей окільності продовжили Кнут Віксель та Фрідріх Гаєк, які інтегрували її в аналіз економічних циклів.Бьом-Баверк, Ойґен фон. Карл Маркс і неспроможність його системи / пер. з нім. Є. Третяк. — Київ : WellBooks, 2024. — 224 с. — ISBN 978-617-8264-12-3.

Теоретичне обґрунтування

Суть «окільності» Ойґен фон Бем-Баверк ілюстрував концепцію на прикладі селянина, якому потрібна вода. Він описував три можливі шляхи задоволення цієї потреби: Безпосередній: щоразу ходити до джерела і пити з долонь. Результат миттєвий, але обсяг отриманої води мінімальний. Менш окільний: виготовити відро. Це потребує часу, протягом якого селянин не може безпосередньо споживати воду (час на працю), але згодом він зможе приносити значно більше води за один раз. Більш окільний: зрубати дерева та побудувати дерев'яний жолоб від джерела до свого житла. Це вимагає тривалих витрат часу на створення капітального блага (жолоба), але в результаті потік води стане постійним і найбільшим за обсягом.Böhm-Bawerk, Eugen von. Positive Theorie des Kapitales. — Innsbruck: Wagner, 1889.

Зв'язок із продуктивністю Згідно з концепцією, капіталістичне виробництво є ефективнішим не тому, що капітал сам по собі «автоматично» створює вартість, а завдяки використанню довших ланцюжків. Кожен наступний етап «окільного шляху» дозволяє залучити сили природи, які недоступні при безпосередній праці. Таким чином, капітал у трактуванні Бем-Баверка — це «законсервований» час, вкладений у проміжні товари задля підвищення майбутньої ефективності.

Роль часу та часової преференції Використання обхідних методів виробництва обмежене людською часовою преференцією. Оскільки люди природно віддають перевагу теперішнім благам над майбутніми, вони погоджуються на подовження виробничого ланцюга лише за двох умов: наявність достатнього запасу споживчих благ (заощаджень), що дозволяють підтримувати життя протягом періоду очікування; очікувана винагорода (додатковий випуск продукції у майбутньому) є достатньою, щоб компенсувати відмову від негайного споживання.

Математичне трактування Ойґен фон Бем-Баверк намагався надати своїй концепції кількісного виміру, запровадивши поняття середнього періоду виробництва ().

Згідно з цією моделлю, ступінь окільності можна обчислити як середньозважений час, що проходить між моментом застосування первинних факторів виробництва (праці та землі) і моментом отримання кінцевого продукту. Бем-Баверк вважав, що: збільшення капіталу в економіці завжди супроводжується подовженням середнього періоду виробництва; цей процес має межу, оскільки кожне наступне подовження дає спадну віддачу.

У пізніших працях, зокрема у Фрідріха Гаєка, математичне вимірювання періоду виробництва було визнано надто спрощеним, оскільки капітальні блага мають різну тривалість життя і використовуються в складних, переплетених структурах.Фрідріх А. Гаєк. Індивідуалізм та економічний порядок. Переклад з англійської. — Харків: Акта, 2002. — 418 с. — ISBN 966-7021-36-Х.

Критика концепції Теорія обхідних методів виробництва зазнала суттєвої критики з боку різних економічних шкіл:

Заперечення Френка Найта Представник Чиказької школи Френк Найт стверджував, що концепція «періоду виробництва» є штучною. На його думку, виробництво є безперервним процесом, де капітал підтримує сам себе. Найт вважав, що неможливо чітко відокремити «початок» виробництва від його «кінця», а отже, вимірювання окільності не має практичного сенсу.

Кембриджська суперечка про капітал Найбільш серйозний удар по математичному вимірюванню окільності завдав Пол Самуельсон під час Кембриджської суперечки про капітал у 1960-х роках. Він продемонстрував явище, відоме як перемикання технологій (): за певних рівнів відсоткової ставки «довгий» (окільний) метод виробництва може бути вигіднішим; проте при зміні ставки порядок може змінитися на протилежний, і «короткий» метод знову стане ефективнішим. Це довело, що окільність не є суто технічною характеристикою виробництва, а залежить від цінових показників і норми відсотка в економіці.Samuelson, P. A. (1966). A Summing Up. The Quarterly Journal of Economics, 80(4), 568-583. Сучасне значення Хоча математичне вимірювання «середнього періоду виробництва» було значною мірою відкинуте, сама ідея окільності залишається фундаментом для австрійської теорії капіталу.

Сучасні представники АЕШ використовують концепцію для візуалізації структури виробництва (зокрема через «трикутник Гаєка»). Вона є ключовою для розуміння австрійської теорії економічних циклів, де штучне подовження виробничого ланцюга через кредитну експансію розглядається як причина економічних криз.

Джерела

Бьом-Баверк, Ойґен фон. Карл Маркс і неспроможність його системи / пер. з нім. Є. Третяк. — Київ : WellBooks, 2024. — 224 с. — ISBN 978-617-8264-12-3. Хайєк Ф. А. Право, законодавство та свобода: В 3 т. / Пер. з англ. — К.: Сфера, 1999.

Див. також Австрійська школа Австрійська теорія економічних циклів Виробництво Первісний відсоток Праксеологія Рівномірно функціонуюча економіка Трикутник Гаєка Часова преференція

Примітки