28 лютого 2026 року Ізраїль та США розпочали спільну атаку ракетами авіацією і безпілотнимками по Ірану. Операція, що отримала в Ізраїлі кодову назву «Ревучий лев» () та «Епічна лють» () в США, почалася з серії ударів по Тегерану, Ісфахану, Куму, Кереджу та Керманшаху. Президент США Дональд Трамп оголосив, що метою є знищення ракетного та військового потенціалу Ірану, запобігання створення ним ядерної зброї і повалення поточного режиму.У США підбили перші підсумки ударів по Ірану: уперше застосували дрони-камікадзе, пошкодження об'єктів США «мінімальні»

Перші атаки були спрямовані проти ключових чиновників, військових командирів та об'єктів, включаючи резиденцію верховного лідера Алі Хаменеї, яка була сильно пошкоджена або зруйнована, а Хаменеї було вбито, про що стало відомо наступного дня.

У відповідь Іран запустив десятки балістичних ракет по всьому Близькому Сходу, націлившись на Бахрейн, Ізраїль, Ірак, Йорданію, Кувейт, Катар, Оман, ОАЕ, Саудівську Аравію та Сирію. Також відомо про поодинокі атаки на Азербайджан, Кіпр та Туреччину.

Передісторія

Вихід США зі Спільного всеосяжного плану дій у 2018 році призвів до відновлення санкцій проти Ірану та повороту до застосування сили, а не дипломатії у відносинах між США та їх союзниками та Іраном. Адміністрація Трампа прийняла стратегію «максимального тиску». Відновлення санкцій США серйозно вплинуло на економіку Ірану. Іранський ріал впав на 20 %, з 35 000 за долар до 42 000 у 2021 році. Міжнародні банки, які торгували з Іраном, заплатили великі штрафи. Усі великі європейські компанії відмовилися від ведення бізнесу з Іраном через побоювання покарання з боку США. Санкції привели мільйони іранців до злиднів і знизили їхню купівельну спроможність щодо імпортних товарів першої необхідності, таких як продукти харчування та ліки, одночасно підживлюючи інфляцію та безробіття.

Напруженість між Іраном, США та Ізраїлем зросла після терактів 7 жовтня 2023 року в Ізраїлі, початку війни та геноциду у Газі, в ході чого Ізраїль послабив ополчення, що підтримуються Іраном на Близькому Сході, включаючи ХАМАС в Газі, Хезболлу в Лівані та інші. Ізраїль та Іран обмінялися ударами у квітні та жовтні 2024 року, а у 2025 році сталася коротка Ірано-ізраїльська війна, в ході якої також було завдано американського авіаудару, спрямованого на знищення іранських ядерних об'єктів.

Починаючи з кінця грудня 2025 року, в Ірані спалахнули масштабні загальнонаціональні антиурядові протести, спричинені головним чином економічною кризою, обвалом ріалу та зростанням цін. Протести, що включали заклики до зміни режиму, стали наймасштабнішими з часів революції 1979, поширившись більш ніж на 100 міст по всій країні. Іранський уряд відповів жорстокими репресіями, включаючи масові вбивства протестувальників, причому найбільш смертоносні інциденти сталися 8 і 10 січня 2026; інформаційне агентство Human Rights Activists News Agency, що базується в США, оцінило кількість загиблих у 7000 осіб, іранський уряд заявив про 3117 загиблих, у той час як Дональд Трамп та інші заявили про 32 000 загиблих. Агентство AP News повідомило, що надмірне застосування насильства з боку уряду викликало розпач серед іранської громадськості та породило у деяких громадян надії на американську атаку.

Воєнні дії

28 лютого

Перші удари США та Ізраїлю 28 лютого Трамп та члени його кабінету спостерігали за ударами по Ірану з курорту Мар-а-Лаго в Палм-Біч, штат Флорида. 27 лютого о 15:38 за східним стандартним часом (23:08 за іранським стандартним часом) Дональд Трамп, який летів на борту літака Air Force One до Корпус-Крісті, штат Техас, віддав наказ про початок операції «Епічна лють». Американські ракети, безпілотники та ізраїльські винищувачі почали наносити удари по Ірану 28 лютого приблизно о 9:45 за іранським часом. Операція отримала кодову назву «Операція „Ревучий лев“» від Ізраїлю.

Кілька ударів було нанесено по району вулиці Пастера в Тегерані, де зазвичай проживав Алі Хаменеї, а також розташовувалися президентський палац і Рада національної безпеки. Ізраїльські повітряні сили (IAF) заявили, що вони завдали ударів по 500 військових цілях на заході та в центрі Ірану, включаючи засоби протиповітряної оборони та ракетні установки, використовуючи приблизно 200 винищувачів, в рамках найбільшого бойового вильоту в своїй історії. Іранські військові кораблі також стали мішенями. Пізніше Ізраїль заявив, що під час перших ударів було використано понад 1200 бомб за 24 години. За словами американського чиновника, десятки ударів США були завдані літаками, що базуються на Близькому Сході, та з одного або декількох авіаносців.

Того ж дня ракетою Tomahawk було завдано удар по школі дівчат у місті Мінаб, згідно з заявою прес-секретаря Міністерства охорони здоров'я Ірану, під час удару загинули близько 180 людей, майже всі — неповнолітні дівчата що навчалися у школі. Удар поки що став найбільш смертоносним випадком загибелі цивільних осіб у ході війни США та Ізраїлю проти Ірану.

Окрім Мінабу, згодом стало відомо що американська ракета влучила у спортзал школи в місті Ламерд, вбивши щонайменше 21 цивільного.

Ізраїльські джерела заявили, що тисячі співробітників Корпусу вартових ісламської революції (IRGC), включаючи кількох високопоставлених чиновників, були вбиті або поранені в результаті атак першого дня на різні військові об'єкти.

Удари супроводжувалися кібератаками на іранську інфраструктуру, ЗМІ та телефонні додатки, включаючи додаток для молитви BadeSaba Calendar, закликали іранців повстати проти свого уряду. Кібератаки призвели до майже повного відключення інтернету в Ірані, що тривало понад 60 годин, при цьому швидкість з'єднання впала до 1–4 % від нормального рівня, що порушило роботу урядових комунікацій, державних ЗМІ та інших служб.

Державне телебачення Ірану підтвердило, що внаслідок авіаударів загинули міністр оборони генерал Азіз Насірзаде та начальник Генштабу генерал Абдолрахім Мусаві.

Перші заяви урядів США та Ізраїлю Ізраїльські військові заявили, що удари були ретельно сплановані протягом кількох місяців, що дозволило їм точно визначити цілі, досягти «тактичної несподіванки» та отримати підтримку США. Напад відбувся вранці, а не вночі, як це було в більшості попередніх атак Ізраїлю на Іран, що додало елементу несподіванки. Після початку ударів Ізраїль оголосив надзвичайний стан і порадив громадянам залишатися в укриттях. Ізраїль мобілізував 20 000 резервістів додатково до 50 000, які вже перебували на службі. Міністерство охорони здоров'я Ізраїлю перенесло роботу лікарень під землю. За даними Iran International, Ізраїль попередив іранських цивільних осіб, які проживали поблизу військових підприємств та інфраструктури, про необхідність евакуації.

28 лютого о 2:30 за східноамериканським часом Дональд Трамп опублікував на Truth Social восьмихвилинне відео, де заявив, що метою ударів США по Ірану була фактично зміна режиму. Трамп заявив, що «загрозливі дії» Ірану становлять небезпеку для США та їхніх союзників. Він навів приклади іранської кризи із заручниками, підтримки таких проксі-організацій, як Хамас і Хезболла, а також вбивств протестувальників. Трамп і Беньямін Нетаньяху попередили про потенційну загрозу ядерної зброї в Ірані та закликали іранський народ повалити свій уряд. Газета The Times of Israel повідомила, що міністр оборони Ізраїлю Кац назвав удари «превентивною атакою», спрямованою на «усунення загроз для держави Ізраїль». Іран відкинув звинувачення в намірі атакувати США, посилаючись на агресивну позицію американських збройних сил як доказ.

Перша реакція Ірану

Іранські сили відреагували протягом кількох годин, запустивши ракети в рамках операції «Operation True Promise IV» (Операція «Справжня обіцянка IV»). За даними BBC, більш швидка реакція порівняно з дванадцятиденною війною свідчила про зміни в структурі командування Ірану.

Іран завдав ударів по ізраїльських цілях у Тель-Авіві та Хайфі, а також по декількох країнах у регіоні Перської затоки. Серед цілей були столиця Бахрейну Манама, міжнародний аеропорт Кувейту, столиця ОАЕ Абу-Дабі, Ер-Ріяд і Східна провінція в Саудівській Аравії, а також міжнародний аеропорт Ербіля і Генеральне консульство США в Ербілі в Курдському регіоні Іраку. Іран повідомив про удари по американських базах: авіабазі Аль-Удейд в Катарі, авіабазі аль-Салем в Кувейті, авіабазі Аль-Дафра в ОАЕ та штаб-квартирі П'ятого флоту ВМС США в Бахрейні. Іран використовував безпілотники Shahed, які є одними з найпоширеніших видів озброєння, що використовуються Іраном та його союзниками, зокрема, Росією, Хамасом і Хезболлою. У перші дні війни винищувач F-5 Повітряних сил Ірану атакував базу Camp Buehring у Кувейті, що стало першим за багато років випадком, коли ворожий літак уразив американську військову базу.

Згідно з аналізом Reuters, запустивши ракети по державах Перської затоки, Іран змусив їх усвідомити, що він становить для них загрозу, і тим самим міг спонукати їх підтримати удари США та Ізраїлю. Колишній директор ЦРУ Девід Петреус підтримав цю думку, заявивши, що напад Ірану на інші країни Перської затоки, ймовірно, був стратегічною помилкою, яка може втягнути в війну додаткові країни. Незважаючи на вибачення президента Пезешкіана перед сусідніми країнами за удари та наказ збройним силам припинити удари, Революційна гвардія продовжила атаки, викривши розкол у керівництві іранського уряду.

1 березня

Головний чиновник Ірану з питань безпеки Алі Ларіджані оголосив про створення Тимчасової ради керівництва і звинуватив США та Ізраїль у спробах розвалити Іран. Трамп повідомив NBC News, що в Ірані було вбито «велику кількість керівників». Ізраїль розпочав нову хвилю ударів по іранських цілях.

Іран запустив ракети і дрони по Ізраїлю, ОАЕ, Катару, Кувейту, Бахрейну, Йорданії та Саудівській Аравії. Велика Британія повідомила про удари по Кіпру, але пізніше спростувала заяву. Два нафтові танкери, Skylight під прапором Палау та MKD VYOM під прапором Маршаллових островів, були вражені біля узбережжя Оману. Судноплавство через Ормузьку протоку сповільнилося майже до повної зупинки, 150 вантажних суден, серед яких багато нафтових танкерів, не наважувалися проходити протокою. Внаслідок влучання іранської ракети по житловому кварталу в ізраїльському місті Бейт-Шемеш загинули дев'ятеро людей.

Щоб запобігти подальшим ударам Ірану, країни E3 (Великобританія, Франція та Німеччина) вирішили підтримати «пропорційні військові оборонні заходи» проти дронів і балістичних ракет, що свідчить про можливість прямого втручання. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що США можуть використовувати британські бази для «оборонних» ударів по Ірану і повідомив, що українські та інші фахівці допоможуть країнам Перської затоки запобігти ударам іранських безпілотників. CNN повідомило, що принц Салман, за підтримки США, пообіцяв застосувати військову силу проти ударів Ірану, назвавши їх «боягузливими», оскільки повітряний простір Саудівської Аравії закритий для американських та ізраїльських військ. Трамп оголосив, що США прийняли пропозицію Ірану про продовження переговорів. Пізніше він заявив, що операції США мають бути завершені протягом чотирьох тижнів. Однак Алі Ларіджані згодом виключив можливість переговорів.

2 березня США та Ізраїль атакували ядерний об'єкт у Натанзі та лікарні Хатам-аль-Анбія і Ганді. Стався інцидент із дружнім вогнем, коли пілот літака F/A-18 ВПС Кувейту збив три американські винищувачі F-15.

Було проведено нові іранські удари, зокрема в Дубаї, Абу-Дабі, Досі та Беер-Ше, завдано удару по посольству США в Кувейті, без жертв. Також було завдано удару по танкеру Stena Imperative під прапором США та танкеру Athe Nova під прапором Гондурасу. Представники Ірану заявили, що Іран атакуватиме будь-яке судно, яке пройде через Ормузьку протоку.