Марі – Садікабад – газопровід у Пакистані.
З другої половини 1960-х років в провінції Сінд ведеться розробка газового родовища Марі, продукція якого через високий вміст азоту (17% – 18%) та діоксиду вуглецю (7,5% – 10%) має понижену теплотворну здатність, а тому непридатна для прямої подачі до газотранспортної системи країни. Як наслідок, від Марі заживили кілька заводів з виробництва добрив – у Дахаркі, Мірпур-Мателло, Гот-Мачхі, Садікабаді.
У випадку із запущеним наприкінці 2000-х років заводом у Садікабаді подачу ресурсу облаштували за допомогою трубопроводу довжиною 47 кілометрів та діаметром 500 мм. Перекачування ресурсу забезпечує компресорна станція, що належить компанії Fatima Fertilizer (власник заводу добрив). Протранспортований газ використовується не лише як сировина для виробництва аміаку, але й для живлення електростанції комплексу
Виділена заводу в Садікабаді квота з продукції Марі становить 3,1 млн м3 на добу. Також можливо відзначити, що в 2025-му Fatima Fertilizer отримала додаткову квоти для свого заводу добрив у Шекхупурі, втім, оскільки доступ до нього можливий лише через газотранспортну систему загального користування, на Fatima Fertilizer покладено завдання спорудити на Марі установку підготовки, що доводитиме газ до стандартної специфікації.
Примітки