Виключна компетенція в праві Європейського Союзу означає , яка відповідно до принципу обмежених окремих повноважень виключно передана Союзу в Договорах для певної сфери, з метою здійснення законодавчої діяльності та прийняття обов'язкових правових актів (ст. 2, абз. 1, перше речення ДФЄС). Держави-члени можуть діяти у справах, що належать до виключної компетенції, лише якщо вони уповноважені на це Союзом або для виконання правових актів Союзу (ст. 2, абз. 1, п. 2 ДФЄС).Aufteilung der Zuständigkeiten in der Europäischen Union. EUR-Lex, 24. Februar 2022.
Згідно зі статтею 3(1) ДФЄС, Союз має виключну компетенцію у таких сферах:
Європейський митний союз (статті 30–32 ДФЄС), Встановлення правил конкуренції, необхідних для функціонування єдиного європейського ринку (статті 101–109 ДФЄС) Грошово-кредитна політика для держав-членів, валютою яких є євро (статті 136–138 ДФЄС) Збереження морських біологічних ресурсів у рамках спільної рибогосподарської політики, спільна комерційна політика. Попри те, що наведений перелік сфер є досить невеликим і, здається, що ЄС має виключні повноваження в дуже вузькому колі питань.
Згідно зі статтею 3(2) ДФЄС, Європейський Союз також має виключну компетенцію укладати міжнародні угоди, якщо
укладення такої угоди передбачено законодавчим актом Союзу, якщо висновок необхідний для того, щоб Європейський Союз міг здійснювати свою внутрішню компетенцію, або тією мірою, якою угода може вплинути на чинні спільні правила в Європейському Союзі або змінити сферу їх застосування.
Це часто викликає суперечки, незалежно від того, чи повинен окремий міжнародний договір укладатись ЄС, який діє самостійно, або Європейським Союзом разом з її державами-членами.
Більшість компетенцій Європейського Союзу не підпадають під його виключну компетенцію, а радше під спільну компетенцію.Rainer Hofmann: Rechtsetzung I – Kompetenzen. Goethe-Universität Frankfurt am Main, 2012, S. 4.
Виключна компетенція відповідає передбаченим Основним законом Німеччини
Див. також
Спільна компетенція (Європейський Союз)
Примітки