Термін «Договори» – збірний термін, введений Лісабонським договором для позначення Договору про Європейський Союз (ДЄС) та Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) як юридичної та функціональної одиниці. Разом ці два договори утворюють правовий ґрунт Європейського Союзу.Згідно зі статтею 1(3), першим реченням ДЄС, ДЄС та ДФЄС разом становлять «основу Союзу» або «Договори, на яких засновано Союз»; див. статтю 1(2), перше речення ДФЄС.

Обидва договори є «юридично еквівалентними»Art. 1 III S. 2 EUV und Art. 1 II S. 1 AEUV та «разом утворюють єдину та неповторну правосуб'єктність нового ЄС».Oppermann/Classen/Nettesheim, Europarecht, 4. Auflage, München 2009, S. 20, Rn 45. Цей термін використовується в різних положеннях.siehe nur Art. 4 III, 6 I, II, 14 I 2, 48 I,II, 49 II, 50 III, 51, 52 EUV und Art. 2 I, II S. 1, 346, 349, 350, 352, 355 AEUV.

Згідно з давнішою традицією, обидва договори також називають установчими договорами.

Короткий огляд Договір про Європейський Союз (ДЄС) містить основні положення щодо цілей, цінностей, повноважень, компетенцій, основоположних принципів та інституцій ЄС і є досить лаконічним. Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), з іншого боку, містить інституційні (інституції, процедури) та матеріальні (компетенції/повноваження) положення щодо конкретної реалізації політики ЄС; див. також формулювання статті 1(1) ДФЄС (див. нижче).

ДЄС подібний до Частини I (статті I-1 – I-60) Конституційного договору ЄС, а ДФЄС подібний до Частини III (статті III-115 – III-436) Конституційного договору ЄС. Новий договір також відомий як «замаскована конституція».

Структура

Структура ДЄС

Преамбула Спільні положення (статті 1–8) Положення про демократичні принципи (статті 9–12) Положення щодо інституцій (статті 13–19) Положення про посилену співпрацю (стаття 20) Загальні положення щодо зовнішньої діяльності Союзу та конкретні положення щодо спільної зовнішньої та безпекової політики (статті 21–46) Заключні положення (статті 47–55)

Структура ДФЄС Згідно зі статтею 1(1) ДФЄС, цей Договір «регулює функціонування Союзу та визначає сфери, розмежування та деталі здійснення його компетенції».

Преамбула Принципи (ст. 1) Недискримінація та громадянство Союзу (статті 18–25) Внутрішня політика та заходи Союзу (статті 26–197) Асоціація заморських країн і територій (статті 198–204) Зовнішня діяльність Союзу (статті 205–222) Інституційні положення та фінансові правила (статті 223–334) Загальні заключні положення (статті 335–358)

Додатки до ДЄС/ДФЄС Договори, як функціональна одиниця, супроводжуються 37 протоколами та 2 додатками, які, згідно зі статтею 51 ДЄС, є «невід’ємною частиною» Договорів, а також 65 деклараціями, що містять додаткові деталі, але не є частиною юридичного тексту. Згідно зі статтею 51 ДЄС, це також стосується двох додатків до статті 38 ДФЄС (Додаток I) та переліку заморських країн і територій, до яких застосовується Частина четверта ДФЄС (Додаток II).

Крім того, Хартія основних прав Європейського Союзу додається до Договорів. Договори та Хартія основоположних прав також мають рівну юридичну силу.Art. 6 I letzter Halbsatz EUV

Декларації в Заключних актах, чи то ті, що містяться в установчих та/або переглядових договорах, чи то ті, що містяться в договорах про приєднання, не належать до договорів; їм відмовлено в будь-якому первинному правовому статусі.

Література

Каллісс, Крістіан: Новий Європейський Союз після Лісабонського договору. Огляд реформ з урахуванням їхнього впливу на німецьке законодавство. Тюбінген 2010 (Мор Зібек), ISBN 978-3-16-149700-1 . Вайденфельд, Вернер [ред.]: Лісабон в аналізі, Договір про реформу Європейського Союзу. 1-ше вид., Баден-Баден, 2008 (Внесок Мюнхена в європейську інтеграцію, том 20), ISBN 978-3-8329-3524-5 .

Примітки