Мохаммад Багер Галібаф (; 23 серпня 1961, Торкабе) — іранський політик і колишній військовий офіцер, спікер парламенту Ірану з 2020 року. Будучи принципіалістом, він раніше був членом Ради по визначенню політичної доцільності з 2017 по 2020 рік, а також був мером Тегерана з 2005 по 2017 рік. Галібаф раніше був начальником поліцейського командування Ісламської Республіки Іран з 2000 по 2005 рік і командувачем Повітряно-космічних сил Корпусу вартових Ісламської революції з 1997 по 2000 рік.

Він також є пілотом, сертифікованим для польотів на деяких літаках Airbus. Він розпочав свою військову кар'єру під час ірано-іракської війни в 1980 році. Він став головним командиром бригади Імама Рези в 1982 році та був головним командиром дивізії Наср з 1983 по 1984 рік. Після війни він став керуючим директором Хатам аль-Анбії, інженерної фірми, контрольованої Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР), і був призначений командувачем Повітряних сил КВІР у 1996 році аятолою Алі Хаменеї. Чотири роки по тому він став начальником іранських поліцейських сил після того, як попереднього командира було звільнено після студентських протестів 1999 року. Він також був призначений представником президента Мохаммада Хатамі під час кампанії з боротьби з контрабандою в 2002 році. У вересні 2005 року міська рада Тегерана обрала його мером Тегерана. Він також є професором Тегеранського університетуMembers of the Tehran University.. Як мер, він був пов'язаний з корупційними скандалами, пов'язаними з продажем нерухомості на півночі Тегерана посадовцям режиму. Під час свого перебування на посаді мера він ініціював будівництво доріг та торгових центрів у заможному північному Тегерані та був критикований за нехтування біднішим півднем Тегерана.

Галібафа часто вважають «вічним кандидатом» на президентських виборах, оскільки він чотири рази безуспішно балотувався на цю посаду. Він був кандидатом на президентських виборах 2005 року, посівши четверте місце з 14 % голосів і кандидатом на президентських виборах 2013 року, але програв Хасану Рухані, посівши друге місце з 17 % (6 077 292) голосами. Він оголосив про своє третє балотування на виборах 2017 року, однак 15 травня 2017 року він зняв свою кандидатуру на користь кандидатури Ібрагіма Раїсі. Пізніше Галібаф був кандидатом на президентських виборах 2024 року, посівши третє місце з 14 % голосів.

На виборах до законодавчих органів Ірану 2020 року консервативні принципалісти повернули собі більшість у законодавчому органі і Галібафа було обрано новим спікером парламенту Ірану.

Галібаф та його родина є власниками кількох розкішних квартир у Стамбулі. Під час протестів в Ірані 2025—2026 років він закликав до покарання протестувальників, яких називав ворогами та терористами. Журнал Time описував його як людину з репутацією підлабузника та корупціонера.

Особисте життя Галібаф народився 23 серпня 1961 року в Торкабе, поблизу Мешхеда, в провінції Разаві Хорасан, у родині курда Хоссейна Галібафа та персійкиХейролнесси Буджмехрані.

Галібаф одружився із Захрою Садат Мошир у 1982 році, коли йому був 21 рік. Мошир (нар 1968) приєдналася до свого чоловіка як радник та керівник відділу у справах жінок у муніципалітеті Тегеранаهمسرانی‌که برای‌پیروزی نامزدهای انتخابات می‌جنگند.همسران نامزدها به چه کاری مشغول هستند؟ ..

Галібаф отримав ступінь бакалавра по спеціальності соціальна географія у Тегеранському університеті, ступінь магістра по спеціальності соціальна географія у Ісламському університеті Азад та ступінь доктора філософії по спеціальності політична географія і Університеті Тарбіат Модарес.

Військова кар'єра У віці 19 років він був одним із командувачів сил оборони під час ірано-іракської війни. Невдовзі після цього його було призначено командиром дивізії Расулоллах. До двадцяти двох років він уже був командиром військ Наср. Після війни його було обрано заступником командувача Сил опору та військ Басідж під командуванням генерала Афшара. Галібаф отримав звання генерал-майора у 1996 році після закінчення магістратури. У 1998 році, коли Мохсен Резаї пішов у відставку, а Ях'я Рахім Сефаві обійняв посаду нового головнокомандувача КВІР, його було призначено командувачем Повітряно-космічних сил Корпусу вартових Ісламської революції.

У наступні роки Галібаф став одним із старших командирів КВІР. У 1984 році його було призначено керівником будівельного штабу Хатам-аль-Анбія, який є інженерним підрозділом КВІР. Під його керівництвом штаб запустив 165-кілометрову залізницю, що з'єднує Мешхед із Серахсом.

Військове зіткнення з армією через захоплення земель Шираза В інтерв'ю Амір Шахрам Ростамі обговорив інцидент, пов'язаний зі зіткненням між ВПС КВІР та авіабазою Шираз. Ростамі пояснив, що, незважаючи на наказ Верховного головнокомандувача, ВПС КВІР спробували захопити частину авіабази Шираз, що призвело до військового протистояння між двома силами та загибелі солдата з авіабази Шираз. Після цього інциденту судова система та Генеральний штаб Збройних сил допитали Шахрама Ростамі, але не допитали Мохаммада Багера Галібафа.

Лист із погрозами до Мохаммада Хатамі Як командувач Повітряних сил Корпусу вартових ісламської революції під час студентських протестів 1999 року, Галібаф був одним із 24 командирів КВІР, які надіслали листа з погрозами президенту-реформатору Мохаммеду Хатамі, заявивши, що якщо протестам дозволять продовжуватися, вони візьмуть справу у свої руки. Лист отримав значну увагу, багато хто інтерпретував його як пряму загрозу президентству Ісламської Республіки.

Кар'єра в поліції

Після протестів 1999 року Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї призначив його начальником поліцейського командування Ісламської Республіки Іран, щоб він змінив генерала Хедаята Лотфіана, якого було усунено з посади. Ставши начальником поліції, Галібаф ініціював деякі реформи у збройних силах, зокрема припинив усі судові позови проти газет, модернізував поліцейське обладнання та впровадив проект «Поліція 110», метою якого було зробити поліцію доступнішою для широкої громадськості.

5 квітня 2005 року Галібаф подав заяву про відставку з військових посад (включаючи поліцію) через свій намір балотуватися на посаду президента Ірану.

Придушення протестів Під час президентських виборчих дебатів 2013 року між Галібафом та Хасаном Рухані було порушено питання про зіткнення офіцерів у цивільному зі студентами під час заворушень у Тегерані 2003 року та нападу на гуртожиток Таршт. Рухані розкрив намір Галібафа придушити студентів, цитуючи його слова: «Студенти повинні прийти, щоб ми могли використати газ, щоб завершити роботу». Рухані наголосив, що більш прозорим підходом було б або відмовити у дозволі на протести, або чітко визначити умови з самого початку.

Крім того, у звіті від 15 травня 2013 року на вебсайті Kalameh було опубліковано аудіозапис засідання Ради національної безпеки Галібафа, на якому він погрожував дозволити правоохоронним органам увійти до університетів та застосувати силу, заявивши: «Я „розчавлю“ будь-кого, хто прийде до гуртожитку, щоб робити ці речі».

Арешт інтелектуалів та журналістів У 2002 та 2004 роках поліція викликала до відділку для допиту або тимчасового утримання десятки інтелектуалів, журналістів, політичних активістів, менеджерів новинних вебсайтів та блогерів, зокрема таких діячів, як Айдін Агдашлу, Хушанг Голмакані, Ношабех Амірі, Хушанг Асаді, Масуме Сейхун, Бахрам Бейзаеї, Аббас Коша, Юнес Шакаркха, Фархад Бехбахані, Ханіф Мазруеї, Фарід Модаресі, Кавех Голестан, Насер Зарафшан та Бехруз Гарібпур. Деяких, таких як Сіамак Пурзанд, тримали під вартою місяцями. Поліція також надала судді Мортазаві спеціальний центр утримання під вартою на Молодіжній площі Тегерана для допиту заарештованих осіб. Міністр культури та ісламського керівництва Ахмад Масджед Джамей разом з Асоціацією письменників висловили протест проти цих арештів. Через кілька тижнів Галібаф публічно заявив, що ці особи або діяли проти національної безпеки, або були причетні до пропаганди культурної вульгарності. Він стверджував, що вони створили розгалужену мережу для розповсюдження непристойних фільмів, у якої було вилучено понад 13 000 незаконних компакт-дисків.

У 2002 році Галібаф прокоментував арешт Сіамака Пурзанда, заявивши: «Пурзанд брав участь у низці антикультурних дій, які виходили за рамки ісламської системи. Через зв'язки своєї колишньої дружини та доньки з Резою Пехлеві він постачав Резі Пехлеві інформацію з країни, що призвело до того, що це питання було порушено перед паном Хатамі, головою Ради національної безпеки».

У цей період реформісти зображували поліцію як ключовий компонент паралельного розвідувального апарату.

План моральної безпеки У жовтні 2002 року Галібаф оголосив, що представить план моральної безпеки, і заявив: «Правоохоронні сили разом з елітами інших інституцій відповідають за визначення та пояснення моральної безпеки, а також за забезпечення дотримання її вимог щодо порушників. Воля та накази Верховного лідера відображають волю широкої громадськості».

У 2004 році він коментував моральну безпеку, сказавши: «Іноді, обговорюючи неналежне носіння хіджабу, політичне значення питання може переважати його моральне значення. Я хочу наголосити, що нам слід підняти нашу точку зору та ретельніше вивчити це питання. Перш за все, нам потрібно провести чітке розмежування між належним хіджабом та неналежним хіджабом на основі правил, оскільки це фундаментальна вимога громадянського життя».

Пожежа у Пласко Вранці в четвер, 20 січня 2016 року, у будівлі Пласко, розташованій у центрі Тегерана, спалахнула масштабна пожежа, яка зрештою призвела до її повного обвалу. Вогонь швидко поширювався, і пожежники намагалися його локалізувати, але кілька з них загинули. Після інциденту муніципалітет Тегерана під керівництвом Галібафа зіткнувся зі звинуваченнями в недбалості.

13 лютого Галібаф представив звіт про інцидент під час відкритого засідання парламенту, захищаючи дії муніципалітету. Він заявив: «Пожежна бригада прибула до будівлі Пласко менш ніж за дві з половиною хвилини після повідомлення про пожежу. У нас не було жодних проблем з обладнанням, і приміщення були належними». Однак його заяву перервав Голамалі Джафарзаде Айманабаді, представник міста Рашт, який звинуватив Галібафа у брехні щодо часу реагування пожежної бригади.

Міністр внутрішніх справ Абдолреза Рахмані Фазлі також надав іншу версію подій після катастрофи в Пласко, заявивши: «Пожежна бригада прибула через п'ять хвилин після початку пожежі, пішла через брак обладнання та повернулася через 15 хвилин». У наступні дні після інциденту численні повідомлення очевидців, пожежників та експертів висвітлювали недоліки та несправності обладнання, розкриваючи неточності у заявах Галібафа.

Зустріч Галібафа 7 лютого в міській раді Тегерана, присвячена розгляду інциденту з Пласко, була зустрінута різкою критикою з боку членів ради. Під час зустрічі він вибачився перед громадськістю за свою «неефективність у врегулюванні кризових ситуацій» та наголосив, що судова влада несе відповідальність за розгляд інциденту з Пласко.

Фінансова корупція

Скандал навколо передачі комунального майна