В американському футболі та споріднених видах спорту блокування (blocking) або перешкоджання (interference / running interference) — це дозволені правилами рухи, під час яких гравець використовує власне тіло, щоб перегородити шлях гравцеві іншої команди. Мета блокування полягає в тому, щоб запобігти захисникам зупинити гравця з м'ячем, або захистити квотербека, який намагається зробити пас, передати м'яч з рук у руки чи здійснити винос.

Опис Найчастіше блокування виконують гравці лінії нападу та фулбеки, хоча при бігових розіграшах часто просять допомогти вайд-ресиверів, а при пасових — , тайт-енд же може допомагати в обох випадках, якщо сам не біжить . Загалом, блокування — це навичка, яка у певний момент може знадобитися будь-якому гравцю, навіть захисникам у разі раптового переходу володіння м'ячем до їх команди (наприклад, при перехопленні пасу).

Правила

По суті, блокування полягає у штовханні, з певними обмеженнями: під час блокування не можна хапати гравця суперника або робити тягнучі дії, а руки не повинні виходити за лінії пахв суперника; інакше буде накладено штраф за .

Заборонено блокувати гравця іншої команди, який не несе м'яч, ззаду та вище талії (). Також не дозволяється блокування на відстані далі п'яти ярдів від лінії сутички, доки квотербек не передасть м'яч бігуну або ресивер не торкнеться м'яча після пасу. Суперечливою є техніка блокування підсіканням (cut blocking), коли лайнмен нападу кидається захиснику під ноги. Це законно, якщо захисник ще не вступив у боротьбу з іншим гравцем, але часто критикується через ризик травм.

Зонне блокування

Зонне блокування (zone blocking) є найпопулярнішою стратегією оборони гравця з м'ячем у сучасному футболі (як у NFL, так і в коледжах). На відміну від «персонального» блокування (man block), де кожен гравець нападу відповідає за певного опонента, при зонному блокуванні кожен відповідає за певну ділянку (зону), створюючи прохід для раннінбека. Правила зонного блокування не змінюються залежно від того, як вишикувався захист, що спрощує навчання гравців, адже їм не потрібно вчити нові команди під кожен маневр суперника. У цій схемі лайнменам нападу не обов'язково мати кремезну статуру, оскільки важливішою є їхня швидкість, координація та здатність злагоджено рухатися. Часто гравці працюють удвох проти одного захисника в точці атаки.

Історія

В обох видах регбі блокування суперника суворо заборонено, оскільки згідно з правилом про положення «поза грою» гравцю команди, яка володіє м'ячем, не дозволяється перебувати між м'ячем та воротами суперника. У ранньому американському футболі, який багато в чому дотримувався правил регбі, гравці почали шукати креативні способи допомоги раннінбеку, спочатку вдаючи, що «випадково» врізаються в захисників суперника. Далі з'явилася тактика під назвою «guarding» («охорона»): колеги по команді, що охороняли гравця з м'ячем, трималися по боках від нього, не вибігаючи вперед.

Протягом 1880-х і 1890-х років команди розробляли дедалі складнішу тактику блокування, включаючи техніку схему, коли гравці бігли вперед, зчепившись руками, як живий таран. Ця техніка стала відома як «летючий клин» (flying wedge) або «V-trick». Попри ефективність (і ефектність), у 1905 році цю тактику заборонили через величезну кількість травм і навіть смертельні випадки внаслідок її використання. Ця заборона фактично врятувала від заборони за жорстокість всього американського футболуIntroduction: A Brief History of College Football .

Сучасна техніка блокування корпусом приписується легендарному тренеру > До початку XX століття блокували переважно плечима, але саме Ворнер почав навчати гравців використовувати руки для відштовхування суперника.

Метафоричне значення В англійській мові поза межами спорту вираз «running interference» використовується як метафора. Вона означає допомогу комусь у виконанні певного завдання без безпосередньої участі в самому процесі, часто шляхом відвернення уваги на себе або прийняття удару на себе в складних ситуаціях.

Примітки