Михайло Аргірійович Цакні (, *, Кади-Кой, Крим — †, Крим) — російський воєначальник грецького походження, генерал-лейтенант російської імператорської армії (1869), наказний отаман Кубанського козачого війська (1869—1873).
Життєпис Народився на півострові Крим, в селищі Кади-Кой у бідній багатодітній родині поручника Аргірія Цакні. Його матір'ю була Олена, уроджена Каракулі; сім'я мала грецьке походження як у батьківській, так і по материнській лінії.
На службу Михайло Аргірійович вступив у 1834 р. унтер-офіцером , який незабаром був розформований, після чого Цакні опинився в 4-му Чорноморському лінійному батальйоні, який ніс службу на .
Прослуживши шість років на лінії, зокрема, в Геленджику, він неодноразово брав участь у сутичках з горцями, став кавалером ордена святого Станіслава 4-го ступеня, а в 1840 р. був вже майором і начальником .
Весна 1840 р. була важкою для Чорноморської лінії. Горяни великими зграями атакували і взяли штурмом кілька укріплень, у тому числі Вельяминівське, що впало після запеклого бою. Коменданта укріплення майора Цакні було захоплено в полон, через кілька місяців його викупили з полону або обміняли.
Протягом наступних 16 років Цакні продовжував служити на лінії, брав активну участь у битвах проти горців.
У 1856 р., після того, як Кримську війну було закінчено, почалося відновлення укріплень. Цакні зі своїм загоном особисто брав участь у вигнанні горян із спорожнілих та частково зруйнованих перед евакуацією укріплень, у відновленні фортеці Анапа та інших.
З 1857 р. підполковник Цакні брав участь у битвах проти черкесів і убихів в долині річки Адагум, за що 30 листопада 1857 р. отримав чин полковника, а в 1861 р. — золоту шаблю за хоробрість.
У 1861 р. став начальником штабу Кубанського козацького війська. 21 вересня 1861 р. Цакні був нагороджений чином генерал-майора.
Від 1862 р. Цакні служив помічником генерал-інтенданта в інтендантському відомстві Кавказької армії.
З 1865 р. став помічником начальника Кубанської області.
Від 03.02.1869 до 14.06.1873 служив начальником Кубанської області і наказним отаманом Кубанського війська Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.IV (С-Я). В 4-х томах / Сост. кин. Е. Л. Потёмкин. — : : Б.и., 2019. — 672 с. — С.420 (Цакні Михайло Аргірійович)..
30 серпня 1869 р. він отримав чин генерал-лейтенанта.
У 1873 р. за допущення великих заворушень у станиці Полтавській був усунений з посади, але залишився на військовій службі при Кавказькій армії і повернувся до Криму. Вийшов у відставку не пізніше липня 1882 року .
У віці шістдесяти п'яти років помер і був похований на цвинтарі свого рідного села Кади-Кой (район Кадиківка на північній околиці Балаклави).
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня (1850) з бантом (1854), Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами, Орден Святого Володимира 4-го ступеня з бантом (1860), Орден Святого Станіслава 1-го ступеня з мечами (1866)/, Орден Святої Анни 1-го ступеня з мечами (1868), Орден Святого Володимира 2-го ступеня (1871), Золота зброя «За хоробрість» (1861).
Примітки
Джерела
Г. И. Филипсон. Воспоминания (с 1809 по 1847 год). — : Кучково поле, 2019, 446 с.
Посилання Михаил Аргирьевич Цакни