Георгій Олексійович Леонов (, , –†) — генерал-лейтенант (від 30.08.1885), генерал-майор Свити Його Імператорської Величності (від 21.05.1870) «Список генеральских чинов армии, флота и военизированных корпусов Российской империи» (1700—1917), сайт «Генералитет Российской империи (армия, флот и военизированные корпуса)», ; Список используемых сокращений источников, , наказний отаман Кубанського козацького війська, начальник Кубанської області (з 24.03.1884 до 01.1892) «Леонов Георгий Алексеевич», Атаманы Кубанского казачества, сайт станицы Бриньковская. Значну частину військової кар'єри провів у лавах Донського козачого війська, займався улаштуванням та модернізацією Кубанського козачого війська.

Життєпис Походив із дворян Війська Донського Алексей Куликов, Все атаманы Кубани: от Белого до Долуды, Кубань 24.

З 26 травня 1849 р. на офіцерській службі, по завершенню курсу в Школі гвардійських підпрапорщиків та кавалерійських юнкерів вступив на військову службу в лейб-гвардії імператорський козачий полк в званні корнета «Леонов Георгий Алексеевич», Российское информационное агентство «Рустим», 30.12.2019..

6 грудня 1853 р. отримав військове звання поручника.

12 квітня 1855 р. — штабс-ротмістра. 18 травня того ж року був призначений на посаду командувача ескадрону.

У 1856 р. був нагороджений орденом святого Станіслава 3-го ступеня.

У 1857 р. був відряджений на службу в м. Санкт-Петербург із зарахуванням його до 2-го дивізіону лейб-гвардії козачого полку.

А 3 квітня 1860 р. отримав звання ротмістра і 11 листопада його за власним бажанням перевели служити в Війську Донському зі званням підполковника.

З 30 травня 1863 р. призначений на посаду командира Донського козачого 32-го полку «Списокъ генераламъ по старшинству», (Составлен по 1-е января, 1-е мая и 1-е сентября), В Военной типографіи (въ зданіи Главного Штаба). 1892 г. — C.216, XIV (Леоновъ Георгій Алексѣевичъ).

16 жовтня 1865 р. за відмінну службу отримав звання полковника.

У 1867 р. повернувся з полком на Дон і 11 травня того ж року був призначений на командира Донського навчального козачого полку (до 19 лютого 1870 р.).

У 1869 р. було нагороджений орденом св. Анни 2-го ступеня і в липні того ж року був призначений на флігель-ад'ютанта до Його Імператорської Величності з упорядкуванням на посаді командира Донського навчального козачого полку.

З 19 лютого 1870 р. (до 16 квітня 1883 р.) виконував обов'язки по посаді начальника штабу Війська Донського зі званням флігель-ад'ютанта. 21 травня 1870 р. за відмінність у службі отримав звання генерал-майора з призначенням його в Свиту Його Імператорської Величності та затвердженням на посаді начальника штабу війська Донського.

У 1872 р. був нагороджений орденом св. Володимира 3-го ступеня, у 1874 р. — орденом св. Станіслава 1-го ступеня.

30 серпня 1875 р. отримав звання генерал-майора.

У 1876 р. нагороджений орденом св. Анни 1-го ступеня за дбайливу службу та особливу працю при формуванні стройових частин війська Донського.

7 грудня 1878 р. нагороджений орденом св. Володимира 2-го ступеня, а з 16 квітня 1883 р. призначений на командувача 2-ї кавказької козацької дивізії (до 29 березня 1884 р.) із залишенням у Свиті Його Величності. У травні того ж року зарахований в війську Донському на діючий посаді та у Свиті Його величності. 3 грудня за розпорядженням командувача військ призначений був головою в комісії з влаштування Кубанського та Терського козацьких військ.

29 березня 1884 р. Найвищим імператорським наказом призначений бути начальником Кубанської області і наказним отаманом Кубанського козачого війська Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.II (И-П). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. — із залишенням у Свиті Його Величності та у Війську Донському. 6 травня 1884 р. за дбайливу службу удостоївся отримати Монарше іменне благовоління, а 30 серпня 1885 р. отримав звання генерал-лейтенанта. Став головою Кубанського обласного статистичного комітету.

У 1888 р. нагороджений орденом Білого орла.

У 1891 р. нагороджений Великим хрестом ордену Корони Італії.

Леонов дбав за станичне самоврядування, за вдосконалення в різних галузях управління військом, за економічний розвій Кубані, за народну освіту, за благоустрій та порядок у стройових частинах. За заслуги перед кубанським козацтвом та простим народом, козаки одноголосно обрали Леонова «почесним стариком» у станицях Кореновська та Баталпашинська.

Нагороди

орден св. Володимира 3-го ступеня (1872) «Списокъ генераламъ по старшинству», (исправлено по 1-е января и сентября), В Военной типографии. 1886 г. — C.366, XIII (Леоновъ Георгій Алексѣев). орден св. Станіслава 3-го ступеня (1856), орден св. Анни 2-го ступеня (1869), орден св. Станіслава 1-го ступеня, орден св. Анни 1-го ступеня, орден св. Володимира 2-го ступеня, Орден Білого орла, Великий хрест ордена Корони Італії, ділянка землі відповідно чину.

Родина Одружений, одна донька.

Примітки

Джерела

Волков С. В., «Генералитет Российской империи: энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II». В 2 томах / С. В. Волков — : Изд-во Центрполиграф, серия «Российская армия», Т.2: Л-Я, 2010, 831 с. Тюменцев И. О., Т. Б. Иванова, С. И. Милованов, И. В. Митрофанова, Б. А. Раев, И. О. Заборовская, «Станица Нижегородская: из прошлого в будущее». Юбилейные очерки. 2-е изд. исправленное и дополненное / Под редакцией доктора исторических наук, профессора И. О. Тюменцева. МГУТУ им. К. Г. Разумовского (ПКУ) — : 2024, 225 с. / Биографический энциклопедический словарь. — Краснодар, 2005. — 368 с. Большая кубанская энциклопедия: в 6 т. / Ред. совет: М. К. Ахеджак и др., Краснодар: Центр информ. и экон. развития печати, телевидения и радио Краснодарского края, 2004. Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.II (И-П). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. — .

Посилання

«Георгий Алексеевич Леонов», Союз казачьей молодёжи Кубани. «Леонов Георгий Алексеевич», Российское информационное агентство «Рустим», 30.12.2019. «Георгий Алексеевич Леонов», Краеведение.