Яків Дмитрович Малама ( , Катеринослав — , Санкт-Петербург) — генерал від кавалерії, наказний отаман Кубанського козацького війська, командувач військами Кавказького військового округу, почесний член Кубанського обласного статистичного комітету, голова Кубанського обласного статистичного комітету.

Життєпис Походив з родини дворян Полтавської губерніїВ.Іванис., «Симон Петлюра — Президент України».— : Наукова думка, 1993.— 272 с., іл.  — С.17..

У 1861 р. закінчивши Полтавський кадетський корпус та навчався в Костянтинівському військовому училищі.

Почав військову службу корнетом Лубенського гусарського полку.

Згодом пройшов навчання в Академії Генштабу та був відряджений на Кавказ.

Під час російсько-турецької війни перебував на посаді начальника штабу новосформованої козацької зведеної дивізії, а невдовзі був призначений начальником авангарду Кавказької армії. Наприкінці війни став начальником штабу Ериванського загону, як його комісар брав участь у встановленні нового кордону з Туреччиною.

Від 1881 р. до 1885 р. керував 6-м драгунським Нижньогородським полком, потім 1-ю бригадою Кавказької кавалерійської дивізії. З 1885 р. до 1888 р. — начальник військового штабу Кубанського козацького війська.

06 травня 1887 р. отримав звання генерал-майора.

01 червня 1888 р. призначений на посаду старшого помічника начальника Кубанської обасті та наказний отаман Кубанського козацького війська (до 07.02.1890) Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.II (И-П). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. — .

З 07 лютого 1890 р. — начальник штабу Київского військового округу (до 21.02.1892).

Від 21.03.1892 до 11.11.1904 був начальником Кубанської області та наказним отаманом Кубанського козачого війська.

Під час перебування на посаді доручив опальному члену-кореспонденту РАН Федору Щербині опрацювати 200 000 справ (кожна більше 200 аркушів) архіву у Кубанському військовому штабі, написати «Історію Кубанського війська», починаючи з Запоріжжя. В цій роботі брав участь Петлюра Симон.

14 травня 1896 р. отримав звання генерал-лейтенанта.

26 жовтня 1904 р. отримав посади помічника головноначальствуючого цивільною частиною на Кавказі та командувача військами .

З 11 березня 1905 р. помічник намісника імператора на Кавказі у військових ділах (до 30 грудня 1906 р.); в тому ж році — отримав звання почесним громадянином міста Катеринодара.

Від 1906 р. — почесний мировий суддя Катеринодарського та Майкопського округів (до 24.12.1912); в тому ж році отримав звання генерала від кавалерії та став членом Військової Ради.

Нагороди

орден св. Олександра Невського (6.12.1909); орден Білого Орла (1904); орден св. Володимира IV ст. (9.09.1872), III ст. з мечами (1877), II ст. (1899); орден св. Ганни II ст. з мечами (1877), I ст. (1894); орден св. Станіслава III ст. (1.03.1870), II ст. (30.03.1876), I ст. (1890); орден св. Георгія IV ст. (22.01.1878); I ст. (1890); Орден Лева і Сонця II ст. (11.11.1878).

Родина Син —

Примітки

Джерела В. В. Томазов. Малами // Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.II (И-П). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. — .

Посилання

Малама Яків Дмитрович/біографія Рід Малам