Криза в Ормузькій протоці розпочалася в лютому 2026 року на тлі війни США та Ізраїлю проти Ірану.
Судноплавство через Ормузьку протоку, головний морський вузький пункт для світової енергетичної торгівлі, значною мірою блокується Іраном з 28 лютого 2026 року, коли США та Ізраїль розпочали повітряну війну проти Ірану та ліквідували верховного лідера Ірану Алі Хаменеї. У відповідь Іран здійснив атаки ракетами та БпЛА по військових базах Ізраїлю, СШАта союзних США держав Перської затоки. Іранський Корпус вартових ісламської революції (КВІР) видав попередження про заборону проходу через протоку і здійснив щонайменше 21 напад на торгівельні судна та почав встановлювати морські міни в протоці. До війни США та Ізраїлю проти Ірану Ормузька протока була відкритою, і через неї проходило близько 25-30 % світової морської торгівлі нафтою та 20 % зрідженого природного газу (ЗПГ).
Попередження та подальші напади на судна спонукали великі судноплавні компанії призупинити операції в протоці. Це спричинило різке скорочення морських перевезень, перевезення танкерам спочатку скоротилися приблизно на 70 %, понад 150 кораблів стали на якір за межами протоки, щоб уникнути ризиків. Невдовзі після цього рух транспорту впав приблизно до нуля. 27 березня КВІР оголосив, що протока закрита для будь-яких суден, що прямують до портів США, Ізраїлю та їхніх союзників, а також від них. Закриття Іраном протоки порушило Конвенцію ООН з морського права, забороняючи транзит у протоці, яка використовується для міжнародного судноплавства.
На тлі побоювань щодо тривалої нестачі поставок, ціни на нафту зростали швидше, ніж під час будь-якого іншого конфлікту в новітній історії. Ціни на сиру нафту марки Brent перевищили 8 березня 2026 року 100 доларів США за барель — вперше за чотири роки ціна зросла до 126 доларів США за барель на піку. Закриття протоки називали найбільшим порушенням світового енергопостачання з часів енергетичної кризи 1970-х років, а також найбільшим в історії світового нафтового ринку. Від перебоїв у постачанні та зростання цін через кризу постраждали також товарні ринку алюмінію, добрив та гелію.
9 березня 2026 року президент США Дональд Трамп заявив, що іранські збройні сили були знищені, а протоку знову відкрито, підтверджуючи намір взяти її під власний контроль. 15 березня він звернувся до НАТО та Китаю, щоб ті допомогли США знову відкрити протоку. 19 березня американські збройні сили розпочали військову кампанію з метою повторного відкриття протоки. Наприкінці березня Трамп неодноразово погрожував знищити інфраструктуру Ірану, якщо той не відкриє протоку знову, але не виконав своїх погроз.
8 квітня було досягнуто домовленості про тимчасове припинення вогню, яке мало включати повторне відкриття протоки. Однак наступного дня Ормузька протока залишалася «фактично закритою», Іран обмежував кількість суден, які можуть її перетинати, та стягував збір у розмірі понад 1 мільйон доларів за судно. 11 квітня Трамп заявив, що американські війська почали «розчищення» протоки. Іран стверджував, що американське судно, яке прямувало до протоки, повернуло назад після попередження. Посадовець США описав цю подію як «операцію, зосереджену на свободі судноплавства в міжнародних водах». Іранський уряд погрожував атакувати кораблі, звинувативши США в порушенні режиму припинення вогню. Іран втратив розташування мін, які він встановив в Ормузькій протоці, і тому не може повністю відкрити протоку. Центральне командування США заявило, що кораблі беруть участь в операціях з розміновування. 12 квітня Дж. Д. Венс оголосив, що переговори між США та Іраном зазнали невдачі. Після цього Трамп оголосив морську блокаду Ормузької протоки, оголосивши, що ВМС США перешкоджатимуть суднам входити в протоку та виходити з неї, а також перехоплюватимуть судна, які сплатили мито Ірану.
17 квітня Іран оголосив, що відкрив Ормузьку протоку, ціни на нафту почали падати. 18 квітня вранці Іран обстріляв щонайменше два торговельні судна, які намагалися пройти через Ормузьку протоку. Це сталося невдовзі після того, як Тегеран поновив блокаду протоки.
19 квітня Дональд Трамп заявив, що американські війська захопили підсанкційне вантажне судно під іранським прапором. Судно під назвою «Туска» намагалося обійти військово-морську блокаду США поблизу Ормузької протоки.
Див. також Війна США та Ізраїлю проти Ірану Нафтова криза 1973 року
Примітки
Посилання