«Модель Беверіджа» — ретроспективна класифікація, яка використовується для опису , що фінансуються за рахунок податків, у яких уряд забезпечує медичне обслуговування всіх своїх громадян за рахунок сплати податку на прибуток. Ця фраза базується на ідеях, пов’язаних зі звітом Беверіджа 1942 року, але на той час не була офіційно визначена.
У таких системах більшість лікарень і клінік належать державі; деякі лікарі та медичні працівники є державними службовцями, але існують також приватні заклади, які отримують оплату від держави. Оскільки в цій системі охорони здоров’я держава виступає єдиним платником, це усуває конкуренцію на ринку медичних послуг і сприяє утриманню витрат на низькому рівні. Використання податку на доходи як основного джерела фінансування охорони здоров'я дозволяє надавати послуги безкоштовно в місці їх надання, а внески пацієнтів у вигляді податків покривають їхні витрати на медичне обслуговування.
Модель Беверіджа наголошує на праві людини на здоров'я. Таким чином, уряд забезпечує універсальне медичне страхування, і кожен громадянин має право на медичне страхування та доступ до нього.
Модель Беверіджа має свої окремі політики, але більшість країн використовують варіації цієї моделі в поєднанні з іншими підходами до охорони здоров'я. Країни, які функціонують за певною варіацією моделі Беверіджа, здебільшого застосовують універсальну систему охорони здоров'я. Універсальна система охорони здоров'я гарантує, що всім жителям країни гарантований доступ до медичного обслуговування. До країн, які наразі впроваджують політику моделі Беверіджа, належать Велика Британія, Італія, Іспанія, Данія, Швеція, Норвегія, Нова Зеландія та інші.
Історія Модель охорони здоров'я Беверіджа вперше була викладена в 1942 році , британським економістом та соціальним реформатором, чиї ідеї надихнули на прийняття , який набув чинності в 1948 році зі створенням Національної служби охорони здоров'я (NHS) Сполученого Королівства. З того часу модель поширилася в багатьох регіонах Північної Європи та світу.
Критика За словами Джозефа Кутцина, координатора політики фінансування охорони здоров'я Всесвітньої організації охорони здоров'я, занепокоєння щодо системи полягає в тому, як уряд реагуватиме на кризу в галузі охорони здоров'я. У разі надзвичайної ситуації в країні фінансування охорони здоров'я може скоротитися через зменшення державних доходів. Така ситуація спричинить багато проблем через великий наплив пацієнтів, і рішенням буде виділення екстрених коштів до виникнення будь-якої кризи.
Див. також
Звіт Беверіджа Модель Бісмарка Модель Семашка
Примітки