Петро Антонович Бринько (1915–1941) — радянський льотчик-ас винищувальної авіації ВПС ВМФ, Герой Радянського Союзу (14.07.1941). Капітан (10.09.1941).

Біографія Народився 17 вересня 1915 року в селищі Мандрикине (нині в межах міста Донецька) у родині робітника. Українець.

Закінчив 10 класів школи та аероклуб у місті Запоріжжі.

Служив у Військово-Морському Флоті із січня 1937 року. Закінчив прискорений курс Військово-Морського авіаційного училища ім. Сталіна в Єйську в листопаді 1937. Був направлений на Тихоокеанський флот: пілот 108 авіаційної ескадрильї, з травня 1938 року — військовий пілот, молодший льотчик і виконуючий обов'язки начальника парашутно-десантної служби ескадрильї 39-го винищувального авіаційного полку ВПС Тихоокеанського флоту. Брав участь у бойових діях біля озера Хасан у 1938 році, тимчасово відряджений до 1-го авіаційного полку ВПС ТОФ. Літав на винищувачі І-15біс.

З грудня 1939 року служив у 13-му винищувальному авіаційному полку ВПС Балтійського флоту, брав участь у радянсько-фінській війні. Виконав 47 бойових вильотів на винищувачі І-16.

Потім продовжив службу в тому ж полку, в березні 1940 став старшим льотчиком, у травні 1940 — командиром ланки, в червні 1941 — заступником командира ескадрильї 13-го винищувального авіаційного полку ВМФ 61-ї винищувальної авіаційної бригади Військово-повітряних сил Червонопрапорного Балтійського флоту.

Учасник Німецько-радянської війни з 22 червня 1941 року. Брав участь у прикритті з повітря Ленінграда та Таллінна. 2 липня 1941 року разом зі своїм провідним капітаном Олексієм Антоненком прибув на півострів Ханко для посилення оборони обложеної військово-морської бази Ханко. Над Ханком у парі з О. К. Антоненком збив 6 фінських літаків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу льотчикам Військово-Морського Флоту» від 14 липня 1941 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецьким фашизмом і виявлені при цьому відвагу і геройство» удостоєний звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».

15 липня 1941 року Бринько помилково прийнявши пару винищувачів І-153 «Чайка», що летить назустріч, за ворожі, що йдуть у лобову атаку, відкрив по них вогонь. В інциденті загинув пілот одного винищувача Іван Козлов. — «И тут навстречу им со стороны порта появились две „чайки“. Антоненко и Бринько, помня о вражеских „чайках“, пошли им навстречу. Антоненко, как было решено раньше, разошёлся с первой „чайкой“ и, не открывая огня, сделал боевой разворот. Бринько же, посчитав, что вторая „чайка“ идет в лобовую атаку, дал по ней очередь. Истребитель пошёл круто вверх, завертелся в штопоре и упал в воду рядом с берегом. // Сердце Петра сжалось от боли. На падающем самолете мелькнули красные звезды. Он сбил боевого товарища, Ивана Козлова.»..

Наприкінці липня 1941 року переведений до Таллінна і брав участь у його обороні, здобувши там 4 особисті перемоги. Наприкінці серпня 1941 року переведений на захист Ленінграда, там теж особисто збив 3 німецькі літаки.

Усього за три місяці боїв здійснив понад 100 бойових вильотів, збив 13 літаків противника (7 — особисто та 6 у групі), а також 1 аеростат. Деякі автори стверджують, що в бою 5 вересня 1941 збив тараном німецький винищувач, інші (М. Ю. Биков), не заперечуючи факт повітряної перемоги в той день, не підтверджують таран.

Загинув у бою 14 вересня 1941 біля Ленінграда: був поранений зенітним вогнем при атаці німецького аеростата, при поверненні на свій аеродром зачепив лінію електропередачі і розбився. Похований у братській могилі у селі Низино.

Нагороди

Герой Радянського Союзу (14.07.1941) Орден Леніна (14.07.1941) Два ордени Червоного Прапора (21.04.1940, 16.09.1941) Орден Червоної Зірки (17.09.1941, посмертно).

Пам'ять

Іменем Петра Бринька названо провулок у Санкт-Петербурзі (15 грудня 1952 року Таїров провулок перейменований на пров. Бринька) і вулиця в Донецьку. У Донецьку на шахті № 29 відкрито меморіальну дошку на його честь. Школа № 113 на ст. Мандрикине, Донецьк, Петрівський р-он ім. Бринько.

Примітки

Література

Буров А. В. Твои герои, Ленинград. — Л.: Лениздат, 1970. — С. 32—33. Гангут, 1941. — Л.: Лениздат, 1974. — С. 197—198. Герои в бушлатах. — Донецк: «Донбас», 1976. — С. 93-98. Герои войны. — Таллин, 1984. — С. 70-71. Егерс Е. В. Советская морская авиация во второй мировой войне. — Рига: «Торнадо», 1998. — С. 16. Иванов П. Н. Крылья над морем. — М.: Воениздат, 1973. — С. 108—110. Львов М. Л. Сердце не забудет. — Калининград: Калининградское книжное издательство, 1988. — С. 198—232. Они сражались на Балтике. — Л.: Лениздат, 1968. — С. 17-37. Цапов И. И., Конев В. Н., Мясников Ю. А. Гвардейцы Балтики крылатой. — М.: ООО «Дельта НБ», 2006. — С. 148.

Посилання