Франц Немшак (*нар. 27 липня 1907 року в Граці ; † 17 березня 1992 року у Відні ) - австрійський економіст .
Життя Немшак виріс у робітничій родині. Його батько працював на фабриці Пуха. Немшак вивчав право та політологію (докторський ступінь 1931 року) та працював студентом-стажером у Kastner & Öhler з 1926 по 1933 рік. Вступив до Соціал-демократичної партії в молодому віці, а пізніше після її поразки в Лютневому повстанні 1934 року — до комуністичного руху. У ході зміни стратегії Комуністичної партії Австрії (КП Австрії) від бойкоту установ та організацій «корпоративної держави» до спроб її підриву, Немшак разом із Гербертом Айхгольцером та Акселем Лескошеком брав активну участь у Соціальній робочій групі Вітчизняного фронту. Особливо в тижні та дні перед «аншлюсом» вони робили все можливе, щоб захистити незалежність Австрії, та проводили пропагандистську роботу для плебісциту Шушніга 13 березня 1938 рокуWolfgang Neugebauer (DOEW): Vortrag über Herbert Eichholzer. Webdokument (Memento vom 20. Dezember 2010 im Internet Archive), який так і не відбувся Після окупації Австрії Немшак змушений був втікати разом з Айхгольцером та Лескошеком через Трієст до Парижа, але пізніше повернувся на батьківщину. Під час війни його вважався політично ненадійним та непридатним до служби.
Наприкінці війни йому вдалося відродити Інститут економічних досліджень, з яким він раніше був пов'язаний, після того, як він був похований у руїнах розбомбленої Віденської фондової біржі. Згодом Немшаку також вдалося заручитися підтримкою нового уряду та відновлених асоціацій економічної політики, перейменувавши його на Австрійський інститут економічних досліджень. Незважаючи на свої тісні зв'язки з Комуністичною партією Австрії (КП Австрії) в певний період життя та припинення її участі в уряді (1947), Немшак також брав участь в аналізі виробничих структур та інвестиційних програм періоду Плану Маршалла, працюючи в рамках Управління економічних досліджень. Також проводив дослідження, які сприяли угодам про ціни та заробітну плату, які були відкинуті комуністами, та стримуванню повоєнної інфляції австрійської валюти. Немшак також продемонстрував відкритість до сучасних макроекономічних методів, таких як національні рахунки . Серед найближчих соратників Немшака були його пізніший заступник і наступник Ганс Зайдель, а також Штефан Корен, Курт Ротшильд та Йозеф Штайнль. Едуард Мерц також працював на Немшака після його повернення з США. До та під час Празької весни Немщак відзначився як прихильник стратегічних реформ у Східній Європі та як захисник науковців, які працювали в цьому напрямку. Після закінчення терміну його перебування на посаді керівника Інституту економічних досліджень (1972) Немщак заснував відомий Віденський інститут міжнародних економічних досліджень, який він очолював з 1973 по 1978 рік. Цей інститут зосереджувався переважно на дослідженнях Східної Європи. У 1959 році Франц Немщак отримав професійне звання професора та високі державні нагороди на знак визнання його досягнень. У 1978 році Немщаку було присвячено збірник Міжнародна економіка – порівняння та взаємозалежності під редакцією Фрідріха Левчика.
Твори (вибірка)
співредактор разом з Манфредом Маутнером Маркхофом: 40 років Австрійського інституту економічних досліджень 1927–1967 Десять років австрійської економіки . Відень, 1955 Для концепції промислової політики Австрії, Відень, 1970 Економіка Австрії у 1960-х та 1970-х роках Ретроспектива та перспектива, Відень, 1970