Слоу-фокс, або повільний фокстрот — це танцювальний стиль, що виник у 1920-х роках. Англійська назва є посиланням як на танець фокстрот, так і на ім'я творця цієї версії, американця на ім'я Гаррі Фокс.
Історія Наприкінці Першої світової війни «Повільний фокстрот» складався з такої комбінації кроків: «walks», «three steps», «slow walk» та різновид спірального повороту.
До кінця 1918 року «Повільний фокстрот» набув великої популярності і був відомий як «Джаз-рол».
Близько 1919 року американець на ім'я Морган представив варіацію спірального повороту, яка отримала назву «Поворот Моргана».
У 1920 році Г. К.Андерсон представив feather step (крок-перо) та зміну напрямку — фігури, які є суттєвими для сучасної версії повільного фокстроту.
1930-ті роки були золотим віком цього танцю, і саме тоді повільний фокстрот увійшов до складу стандартних танців.
Характеристики Це повільний варіант фокстроту і найтехнічніший з бальних танців. Його структура складається з 4 ударів на такт.
Він танцюється зі швидкістю 30 тактів на хвилину з довгими, ковзаючими кроками, також із додаванням хвилеподібного руху, але набагато менш вираженого, ніж в англійському вальсі.
В Іспанії також існує версія повільного фокстроту у стилі свінгових танцівhttps://www.youtube.com/playlist?list=PLhMLPM92GakaWCY9ewM8r2VxjF2BXAZTw.
Музика Приклади музики, під яку виконують повільний фокстрот: «Blue Moon» (1934) «Night and Day» (1932) «Georgia on my Mind» (1960)
Примітки
Література Alex Moore: The Ballroom Technique. London 1994.
Зовнішні посилання Slowfox-Figuren (німецькою мовою)