Володимир Костянтинович Гейнс, Вільям Фрей (, Естляндська губернія — †, Лондон) — письменник, гуманіст; ідеолог ненасильства, «непротивлення злу» та вегетаріанства.

Життєпис Народився в православній дворянській родині Естляндської губернії, в латиському селі в похідних умовах, в армійському гарнізоні . Його батько — генерал російської імператорської армії . Під час турецької кампанії К. К. Гейнс одружився в 1830 р. в Бухаресті на Аристеї Костянтинівні Комінарі-Корезо, доньці грецького емігранта (із «старовинного аристократичного роду»). У сім'ї було 3 сини та 3 доньки. Перші дев'ять років свого життя Гейнс провів у м. Севастополі.

Володимир, молодший із трьох синів, виховувався в Брест-Литовському кадетському корпусі і звершив там навчання в 1856 р..

Навчався у Костянтинівському військовому училищі, яке закінчив у 1858 р.. У 1858 р. був зарахований до списків лейб-гвардії фінляндського полку.

Потім навчався в Михайлівській артилерійській академії в Петербурзі, яку закінчив у 1860 р.. Здобув спеціальність геодезиста .

У 1864 р. завершив навчання на геодезичному відділенні Миколаївської академії Генерального штабу.

У 1865 р. був відряджений до Пулковської обсерваторії, де працював під керівництвом Струве О. В., брав участь у роботах міжнародної комісії з вимірювання 52-ї паралелі, меридіану. Як геодезист об'їздив всю Росію. У 1865—1869 рр. служив в Генштабі, вчителював лектором вищої математики у зазначеній академії.

У 1869 р. він вийшов у відставку зі званням капітна.

З початку 1860-х рр. брав участь у діяльності таємних гуртків та організацій: За свідченням М. П. Сажина, він перебував у гуртку «чернишевців», очолюваному П. Л. Лавровим; за свідченням , він входив у «Землю та волю»; у записнику М. П. Огарьова він фігурував як «петербурзький зв'язковий ».

Під упливом подій 1860-х рр. в Російській імперії (у тому числі замаху на вбивство Олександра II) і творів російських революційних демократів Герцена та Чернишевського, а також І. С. Тургенєва, Л. М. Толстого та ін. дійшов висновку про необхідність соціальної революції та виховання людей, здатних до її вчинення. Вивчав статті про Америку, що публікувалися в російській періодичній пресі, і, зокрема, досліджував інформацію про діяльність общинних поселень у США ( та ін.). У 1866 р. — одружився.

У 1868 р. він з дружиною емігрував спочатку до Німеччини, потім до США і оселилися в Нью-Йорку. На знак початку нового життя він узяв псевдонім «Вільям Фрей» (від або англ.  — «вільний»). Спочатку Фрей змінив багато робітничих професій. У заяві про прийом у комуну «Онайда» назвався астрономом і посилався на переслідування «комуністів» із боку державної влади Російської імперії як причину його еміграції.

У 1871 р. Фрей заснував землеробську ферму на комуністичних засадах — «Комуну Кедрової долини». Комуна за кілька років розпалася. Припинення її існування, крім внутрішніх склок і розбратів, сприяли розбіжності у філософських поглядах членів комуни, і навіть погляди його дружини на «вільне кохання». Після кількох адюльтерів з гостилими росіянами (від чого у неї народилася дитина) вона на деякий час покинула комуну.

Протягом кількох років Фрей проживав на експериментальній фермі-комуні «Нова Одеса», заснованої в Орегоні єврейськими переселенцями, що емігрували з Російської імперії, за його сприяння.

З початку 1870-х років він почав публікувати в пресі свої статті і став відомий за кордоном і на Росії під псевдонімом, він вів листування зі співвітчизниками на Росії, в тому числі з Л. М. Толстим. Толстой згодом високо відгукувався про Фрея, вважав його одним із найцікавіших людей, яких йому довелося знати, «людиною, яка за своїми моральними якостями була однією з чудових людей нашого і не лише нашого століття» і навіть збирався писати про нього. Висловлюють думку, що Фрей послужив певною мірою прообразом Симонсона, персонажа з роману «Воскресіння».

У 1870-х роках Фрей розміщував кореспонденції, нариси з американського життя та статті з різних соціальних питань у «Вітчизняних записах», в «», «Тижні» () та «Віснику Європи».

Після багаторічних поневірянь, під час яких він пройшов найрізноманітніші стадії «чорної праці», у 1885 р. Фрей переселився до Англії. У м. Лондоні він відвідував лекції та збори Позитивістського товариства, співпрацював з теоретиками позитивізму Дж. Бріджес, , .

Під час приїзду в м. Санкт-Петербург, в 1885 р. Вільям Фрей зустрічався з Володимиром Вернадським, і його братом Сергієм Ольденбургом, він вплинув на майбутніх великих російських учених. Сильні духом, напрочуд людинолюбні, талановиті студенти об'єдналися у гурток «Братство» для боротьби з несправедливістю у суспільстві Російської імперії, маючи за мету освіту народу. До цього гуртка входили: Д. І. Шаховський, , та інші Кузьмина Ирина, Лубков Алексей, «Князь Шаховской». : «Молодая гвардия», серия «ЖЗЛ», вып. 1269 (1069), 363 с. — С.107-108.. З Фреєм був знайомий Ульянов О. І. (старший брат Леніна), через роботу студентського науково-літературного товариства та діяльність згаданого «Братства» Кузьмина Ирина, Лубков Алексей, «Князь Шаховской». : «Молодая гвардия», серия «ЖЗЛ», вып. 1269 (1069), 363 с. — С.96-97.. Пізніше молодший Ульянов (Ленін) обрав собі один з ранніх псевдонімів саме «Вільям Фрей» .

Фрей помер у м. Лондоні, а його вдова переїхала до Нью-Йорка. Похований на цвинтарі «Едмонтон» у Північному Лондоні.

Твори Frey W. Vegetarianism in connection with the Religion of Humanity. London: Ludgate Circus. ; Frey W. On Religion. A Paper read before the Fellowship of the New Life. By William Frey. Price two pence. Printed by W. Frey and Brothers. London. 1889; Фрей В. Американская жизнь. Письмо первое // Отечественные записки. 1870.№ 1. С. 215—263; W.F. <Гейнс В. К.> Женский вопрос в Америке // Отечественные записки. 1872. № 4. С.503-538; Фрей В. Письмо коммуниста // Вперёд! 1874. № 3. С.120-146; Ф. <Гейнс В. К.> Президентская кампания в Америке и появление третьей партии // Отечественные записки. 1877. № 2. С.415-453; В. З. <Гейнс В. К.> Растрата общественных земель американским конгрессом // Отечественные записки. 1877. № 5. С.81-97; Письма В.Фрея к Л. Н. Толстому. Geneve: M.Elpidine, 1877; Переписка и личные свидания Вильяма Фрея с Л. Н. Толстым. Б.м.: Б.и., 1886; [Дополнение к письму (первому), написанному Льву Толстому от В.Фрея] // Русские пропилеи. Т.1. : Типо-лит. Т-ва И. Н. Кушнарев и К, 1915. С.279-294; [Третье письмо к Л. Н. Толстому] // Русские пропилеи. Т.1. С.342-362.

Примітки

Джерела

Бирюков П. И., «Л. Н. Толстой и В.Фрей» // «Минувшие годы», 1908. Сентябрь; Гершензон М. В., «Фрей» // «Русские пропилеи». Т.1. : Типо-лит. Т-ва И. Н. Кушнарев и К, 1915. С.276-279; Перпер М. И., «Предисловие к публикации письма Л. Н. Толстого к В. Фрею» // Лит. наследство. Т.69. Кн.1. : Изд-во АН СССР. 1961. С.533-536; Першин П. П., «Воспоминание о В. Фрее (В. К. Гейнсе)» // Волжский Вестник. 1891. № 292Ю 297; Рейнгардт Р., «Необыкновенная личность и письма Ф. к Л. Н. Толстому» («Волжский Вестник», 1891 и 1895); Рейнгардт Н. В., «Из истории 60-х годов: Необыкновенная личность (Вильям Фрей)» // Наука и жизнь. 1905. № 2, 3, 4; «Фрей (Вильям)». Энциклопедический словарь. Т.27. : Типография Акционерного Общества Брокгауз-Ефрон, 1902. С.713; Beesley E. S., «The Life and Death of William Frey». London: Reeves and Turner, 1888; Maude A., «The Life of Tolstoy: Later Years». London: Constable and Com Ltd. 1910. P. 212—221.

Посилання