«Проблема політичної влади: дослідження права на примус та обов'язку підкорятися» — книга Майкла Хьюмера, професора філософії в Університеті Колорадо в Боулдері. Була опублікована в січні 2013 року.
В першій частині книги представлено детальні аргументи на користь філософського анархізму та спростовується легітимність політичної влади, тоді як друга частина зосереджена на політичному анархізмі та практичній життєздатності анархо-капіталізму.
Історія створення та просування книги У квітні 2011 року, коли Майкл Хьюмер ще писав книгу (тоді під назвою "Свобода та влада "), його профіль було опубліковано журналом «Мистецтво та наука» Університету Колорадо в Боулдері. У профілі цитувалися слова Хьюмера про те, що політична влада — це «моральна ілюзія, від якої ми страждаємо».
У травні 2012 року, за кілька місяців до публікації книги, Майкл Хьюмер захищав основні аргументи книги у відео.
У місяці, що передували виходу книги, однокурсник Хьюмера з Каліфорнійського університету в Берклі та колега-анархо-капіталіст, економіст Браян Каплан, прийняв активну участь у просуванні книги Хьюмера через свій блог EconLog. Брайан Каплан використовував EconLog для пошуку потенційних назв для книги, хоча жодна із запропонованих назв зрештою не була використана. Каплан стверджував, що книга Хьюмера вирізняється тим, що вона виходила з заснованих на здоровому глузді моральних передумов, з якими погодилися б багато нелібертаріанців. Ці принципи послідовно застосовувались у книзі, щоб дійти радикальних лібертаріанських висновків, тим самим відрізняючись від праць таких знаних науковців, як Мюррей Ротбард, Айн Ренд та Роберт Нозік. Каплан також використовував свій блог, щоб читачі могли ставити запитання щодо книги Хьюмера.
Рецензії
Огляди в академічних виданнях Оле Мартін Муен з Університету Осло, Норвегія, написав рецензію на книгу у Philosophical Quarterly. Він завершив свою рецензію словами: «Окрім того, що книга Хьюмера є ґрунтовною науковою роботою, її доцільно використовувати як матеріал для читання на заняттях з політичної філософії. Вона неодмінно викличе дискусії, а її включення (прим. списку літератури для студентів) може виправити той сумний факт, що анархізм так часто ігнорується або залишається поза увагою без серйозного аналізу. Шкода, бо навіть якщо хтось відкидає її висновки, Хьюмер чітко дає зрозуміти, що анархізм — це складна теорія, яка заслуговує на ретельний розгляд».
Обговорення про Cato Unbound Х'юмер був провідним есеїстом для березневого випуску журналу «Cato Unbound» за 2013 рік. Темою випуску була «Влада, послух та держава», який був зосереджений переважно на книзі Хьюмера та аргументах, які він у ній розвинув. Серед інших учасників дискусії були Браян Каплан, Том Г. Палмер і Ніколь Хассун.
Основна критика Браяна Каплана щодо книги полягала в тому, що він занадто швидко перейшла від морального аргументу на користь філософського анархізму до пояснення того, як функціонуватиме анархо-капіталістичне суспільство, пропускаючи проміжний етап дослідження наслідків лібертаріанства з обмеженим урядом.
В свою чергу Том Г. Палмер зазначив, що аргументи Хьюмера потребують посилення, в двох важливих моментах:
по-перше, уряд може бути необхідним для вирішення певних проблем координації,
а по-друге, етичний інтуїтивізм Хьюмера був недостатньо сильним через відмінності в різних культурах.
Ніколь Хассун виступала на користь позитивних прав і сказала, що для забезпечення таких прав можуть бути необхідні відповідні дії держави.
Обговорення в блозі лібертаріанців Bleeding-heart В липні 2013 року блог bleeding-heart libertarians оголосив про проведення симпозіуму на тему «Проблема політичної влади». Симпозіум розпочався 12 серпня 2013 року. Серед критиків Хьюмера були Кевін Валльє, Крістофер Морріс, Бас ван дер Воссен та Массімо Ренцо.
Кевін Валльє стверджував, що Хюмер намагається довести занадто багато, і що його аргументи проти політичної влади також можна використовувати і проти прав власності.
Крістофер Морріс зазначав, що центральне визначення політичної влади Хюмером було розпливчастим і нечітким, і що це головна слабкість книги, враховуючи, що центральною темою була критика політичної влади.
Бас ван дер Воссен стверджував, що логіку, яку люди використовують для оцінки моральності дій між індивідами, не можна належним чином перенести на державу, і тому форма аргументації Хьюмера є проблематичною.
Массімо Ренцо писав: «Головна проблема, цього типу аргументації, полягає в тому, що вона припускає, що завжди буде незалежно правильним той курс дій, який агенти можуть вирішити обрати, діючи „самостійно“, тобто поза будь-якими інституційними рамками».
Хьюмер відповів своїм критикам наприкінці серпня 2013 року.
Інші відгуки Арнольд Клінг написав рецензію на книгу Хьюмера для вебсайту Бібліотеки економіки та свободи. В свою чергу Хьюмер відповів Клінгу, який опублікував короткий виклад цього обміну думками у своєму блозі.
Книгу також окремо рецензували Перрі Мецгер на Samizdata, Вілл Кілі на блозі Peace Requires Anarchy, The Art of Not Being Governed, Томаш Кей, творець відеосерії George Ought to Help, та Le Québécois Libre. Її також рецензували Oxymorons Reviews, а також згадували в рецензії Джейсона Бреннана на книгу Гері Шартьє у Notre Dame Philosophical Reviews. Запитання на Quora щодо книги викликало низку рецензій та відгуків.
Вілл Кілі з блогу «Мир вимагає анархії» також опублікував своє листування з Майклом Хьюмером, де зазначалися основні аргументи викладені у книзі.
Схожі книги інших авторів
Книга Девіда Д. Фрідмана *Механізм свободи* закладає основу для анархо-капіталістичного бачення суспільства, на якому Х'юмер будує свою аргументацію. Томаш Кей, творець відеосеріалу *Джордж повинен допомогти *, стверджував, що трактування теми Х'юмером було кращим, ніж у Фрідмана. «Совість анархіста» Гері Шартьє. У рецензії на книгу Шартьє для Notre Dame Philosophical Reviews Джейсон Бреннан порівняв дві книги наступним чином: «Більшість людей вважають, що держава необхідна. Книга, яка систематично атакує цю позицію, може бути дуже цінною. Але ця книга не для цього. Для цього я рекомендую книгу Майкла Хьюмера „Проблема політичної влади: дослідження права на примус та обов'язку підкорятися“, опубліковану видавництвом Palgrave Macmillan через місяць після книги Шартьє. Щоразу, коли Шартьє помиляється, Хьюмер має рацію. Як і Шартьє, він виступає за анархізм, а не за етатизм. Однак, на відміну від Шартьє, він визнає, що його центральні висновки є дуже суперечливими. Хьюмер знає, про що він стверджує і чому його читачі схильні не погоджуватися з ним. Він ретельно будує прості аргументи для своїх висновків, спираючись не на полемічні моральні чи емпіричні припущення, а на моральні інтуїції та принципи здорового глузду». Його проза чітка, лаконічна та цікава. Хюмер знає, що анархізм здається божевіллям, але йому вдається зробити так, щоб це виглядало як здоровий глузд". Теорія хаосу Роберта П. Мерфі. Кей сказав, що книга Хьюмера перевершує «Теорію хаосу». Порядок без закону: як сусіди вирішують суперечки, автор Роберт П. Елліксон.
Примітки