«Давайте, хлопці!» (італ. ...Più forte ragazzi!; в англомовному прокаті «...До самого кінця, хлопці!» / ...All The Way, Boys!) — італійська пригодницька комедія 1972 року режисера Джузеппе Колліцці. Головні ролі виконав культовий екшн-дует Теренса Гілла та Бада Спенсера. Стрічка стала першим спільним фільмом акторів, дія якого розгортається в сучасну епоху, хоча вона повністю зберегла фірмові елементи комедійного мордобою (слепстіку) з їхніх попередніх вестернівBlackie the Pirate (Italian: Il corsaro nero) (1971) was the first film that the comedy team made that departed from the western formula..
Сюжет Салю́д і Пла́та — двоє відчайдушних пілотів, які намагаються зсунути кінці з кінцями, займаючись малою авіацією в Південній Америці. Окрім перевезення поодиноких пасажирів і невеликих вантажів, їхнім найприбутковішим, хоч і незаконним промислом є імітація авіакатастроф. Вони навмисно б'ють літаки за дорученням брата Салюда, який потім отримує за це солідні страхові виплати.
Під час чергового рейсу до Сантарена пілоти потрапляють у справжню аварію і здійснюють жорстку посадку в самому серці джунглів Амазонії. У місцевому селищі вони знаходять притулок і знайомляться з Матто — дивакуватим літнім чоловіком. Старий показує Салюду гору і розповідає історію про трьох друзів, які повбивали один одного через багатство. Згодом дует виявляє в джунглях незаконну шахту з видобутку смарагдів, якою керує безжальний містер Вухо (The Ears). Він повністю контролює чорний ринок, використовує озброєних найманців для знищення конкурентів, а місцевих шахтарів тримає на правах справжніх рабів.
Плата і Салюд вирішують кинути виклик монополії Вуха. Вони починають літати до віддалених поселень, доставляти товари напряму й пропонувати місцевим робітникам значно кращі умови та чесну плату. Бажаючи допомогти старому Матто, пілоти вирішують відвезти його до Сальвадора, щоб той зміг пожити в сучасному цивілізованому місті. Вони беруть старого та його собаку на борт, проте під час польоту Матто тихо помирає. Оглядаючи речі покійного, Плата виявляє величезний необроблений смарагд, прив'язаний до мотузки, яку старий носив на шиї.
Прибувши до Сальвадора, двоє невдалих авантюристів намагаються продати свій дорогоцінний камінь, але через власну незграбність потрапляють за ґрати. Влаштувавши успішну втечу з в'язниці, напарники знову опиняються під прицілом людей розлюченого містера Вуха, проте у фінальному масштабному протистоянні справедливість і важкі кулаки беруть гору.
У ролях
Теренс Гілл — Плата Бад Спенсер — Салюд Райнгард Коллдегофф — містер Вухо Рікардо Піццуті — Назо Карлос Муньйос — Августо Марчелло Верцьєра — боксер Сіріл К'юсак — Матто, старий у джунглях Александер Аллерсон — брат Салюда Фердінандо Муроло — чоловік у джунглях, який шукає пиво
Виробництво Основна частина зйомок фільму «...Сильніше, хлопці!» проходила в Колумбії, зокрема сцени з авіабазою знімали на території міжнародного аеропорту Медельїна. Стрічка примітна великою кількістю задіяної історичної та цивільної авіатехніки. У кадрі з'являються такі літаки, як Beechcraft Model 18, Boeing 727, Boeing-Stearman PT-17, Cessna 182, Cessna 310, літаючий човен Consolidated PBY-5A Catalina, de Havilland Canada DHC-2 Beaver, класичні Douglas DC-3, DC-6, DC-8, а також Lockheed L-188 Electra та Lockheed T-33.
Прокат та сприйняття Намагаючись адаптувати стрічку для міжнародного ринку та ширшого глядача, оригінальну 120-хвилинну італійську версію скоротили до 90 хвилин, повністю перемонтували та переозвучили англійською мовою (дубляж та адаптацію діалогів створив Джин Луотто).
Цей англомовний варіант отримав переважно прохолодні або стримані відгуки. Історик кіно Говард Г'юз зазначив, що «хаотичний монтаж і спричинена цим нестиковка сюжету лише зашкодили млявому темпу оповіді». Кінокритик Джим Креддок у своєму довіднику Videohound's Golden Movie Retriever іронічно написав: «Знайомий дует із "Трійці" знову взявся за старе... вони розбивають літак в Андах в надії знайти там свій фірмовий гумор, але так нічого й не знаходять»Креддок 2001, с. 62..
Нагороди Попри критику англомовної версії, на європейському ринку фільм мав великий успіх. У 1973 році стрічка завоювала престижну німецьку премію «Золотий екран» (Golden Screen) за високі касові збори. Крім того, брати Гвідо та Мауріціо Де Анджеліс отримали премію «Срібна стрічка» (Migliore Musica) від Італійського національного синдикату кіножурналістів за найкращий оригінальний саундтрек до фільму.
Примітки