ФітцАлан — це англійське патронімічне прізвище англо-нормандського походження, що походить від лицаря Алана фітц Флаада (помер 1120 року), що супроводжував короля Генріха I до Англії під час його спадкоємства. Він був онуком сенешаля єпископа Дольського. Родина ФітцАлан мала спільне патрилінійне походження з династією Стюартів.
ФітцАлани володіли графством Арундел з 1267 по 1580 рік.
Варіантами цього прізвища є:
Фітц-Алан,
Фітцалан,
Фітцаллен,
Фітц Алан.
Герби ЗображенняНалежність та опис. Джон ФітцАлан (помер у 1267 році), 6-ий граф Арундел. Золотий лев дибки на червоному тлі.Річард ФітцАлан (1306–1376 рр.), 10-ий граф Арундел. Поділений на чотири частини: у верхній лівій та нижній правій зображений волохатий золотий лев дибки на червоному тлі, а у правій верхній та лівій нижній - шахівниця з блакитних й золотих малих квадратів.Джон ФітцАлан (1365–1391 рр.), лорд Малтрейверс. Поділений на чотири частини: у лівій верхній та правій нижній волохатий золотий лев дибки на червоному тлі, а у правій верхній та лівій нижній - золоті лінії навхрест на чорному тлі.Томас ФітцАлан (помер у 1524 році), 10-ий граф Арундел. Поділений на чотири частини: у лівій верхній та правій верхній волохатий золотий лев дибки на червоному тлі, а у правій верхній та лівій нижній - золоті лінії навхрест із золотим ромбом посередина на чорному тлі.
Родовід
Члени й членкині Родини Членами й членкинями Родини ФітцАлан є:
Вольтер Фітц Алан (помер у 1177 році). Вільям ФітцАлан, лорд Освестрі (1085–1160 рр.) - важливий лорд прикордонного роду та прихильник імператриці Матильди, старший брат Вольтера ФітцАлан. Вільям ФітцАлан, 1-ий лорд Освестрі та Клун (помер у 1210 році) - лорд-маркер часів перших королів Плантагенетів, син Уільяма ФітцАлан, лорда Освестрі. Вільям ФітцАлан, 2-ий лорд Освестрі та Клун (помер у 1215 році) - вступив у конфлікт з королем Джоном; син Уільяма ФітцАлан, 1-го лорда Освестрі та Клун. Джон ФітцАлан, 3-ий лорд Освестрі та Клун (1200–1240 рр.) - одружився з представницею родини д'Обін'є, таким чином отримавши графство Арундел для Родини ФітцАлан; син Уільяма ФітцАлан, 1-го лорда Освестрі та Клун. Джон ФітцАлан, 6-ий граф Арундел (1223–1267 рр.). Джон ФітцАлан, 7-ий граф Арундел (1246–1272 рр.).
Річард ФітцАлан, 8-ий граф Арундел (1267–1302 рр.). Едмунд ФітцАлан, 9-ий граф Арундел (1285–1326 рр.). Річард ФітцАлан, 10-ий граф Арундел (1313–1376 рр.). Річард ФітцАлан, 11-ий граф Арундел (1346–1397 рр.). Томас ФітцАлан, 12-ий граф Арундел (1381–1415 рр.). Джон ФітцАлан, 13-ий граф Арундел (1385–1421 рр.). Джон ФітцАлан, 14-ий граф Арундел (1408–1435 рр.). Гамфрі ФітцАлан, 15-ий граф Арундел (1429–1438 рр.). Вільям ФітцАлан, 16-ий граф Арундел (1417–1487 рр.). Томас ФітцАлан, 17-ий граф Арундел (1450–1524 рр.). Уільям ФіцАлан, 18-ий граф Арундел (1476–1544 рр.). Генрі ФітцАлан, 19-ий граф Арундел (1512–1580 рр.). Елеонора ФітцАлан (бл. 1284 – бл. 1328). Браян ФітцАлан, лорд ФітцАлан (помер у 1306 році). Леді Елізабет ФітцАлан (1366–1425 рр.). Томас ФітцАлан (помер у 1430 році) - англійський лицар.
Генрі ФітцАлан-Говард, 14-ий герцог Норфолк (1815–1860 рр.) - відновив використання прізвища ФітцАлан у формі подвійного прізвища (через дефіс): «ФітцАлан-Говард».
Едмунд ФітцАлан-Говард (1855–1947 рр.) - був підвищений до звання «віконт ФітцАлан Дервентський» у 1921 році, коли його було призначено лорд-лейтенантом Ірландії; син 14-го герцога Норфолк.
Леді Марсія ФітцАлан-Говард (нар. у 1953 році) - використовує в акторській діяльності псевдонім Марша ФітцАлан; донька 17-го герцога Норфолк.
Походження Роль Алана фітц Флаада раніше була маловідомою через політичні наслідки, які мало б дослідження походження династії Стюартів. Англійський хронік Рафаель Голіншед, черпаючи інформацію з праць шотландського історика Гектора Боеса, стверджував, що лорд Банко, тан Лохаберський, був предком Стюартів. Спотворюючи роль лорда Банко, якого Голіншед представляє як головного співучасника Макбета у царевбивстві, Уільям Шекспір улесливо представив його, у своєму творі «Макбет», предком-мучеником Якова І.
Ці відхилення від правди нині сприймаються дійсною історією і стали частиною основного наративу Стюартів, спонукавши пізніших письменників дослідити походження Стюартів від Флінса, сина лорда Банко.
Девід Сімсон, королівський історіограф Шотландії, зробив спробу написання твору, присвяченого королеві Анні, у якому наслідував літописців, одруживши Флінса з дочкою валлійського правителя Гріфіда ап Ллівеліна, представивши Вольтера його сином та Алана фітц Вольтера, 2-го Верховного Стюарда Шотландії, його онуком. Однак, це значно спотворило хронологію, змусивши Сімсона перенести дату народження Алана фітц Вольтера, який у дійсності народився приблизно у 1140 році, на 1073 рік. Це створило прогалину у літописі, яку було заповнено Девідом Сімсоном шляхом множення Аланів та Вольтерів у лінії Стюартів.
Сір Девід Далрімпл, лорд Гейлз, 3-ий баронет Гейлз, у своєму творі «Аннали Шотландії» (що був опублікований у 1770-их роках) певною мірою встановив переконливу хронологію для Вольтера ФітцАлан, яка, за твердженням лорд Гейлз, належала до правління Девіда I Шотландського та його наступника Малкольма IV. А також, стверджував лорд Гейлз, він був першим зі Стюартів: за правління Малкольма III їх не було, як був змушений стверджувати Сімсон. Крім того, лорд Гейлз спростував легендарне походження Стюартів, яке він назвав «улесливими та невігласливими вигадками». Він показав, що існувала потреба розрізняти різних Аланів, пов'язаних з лінією Стюартів, чого він, не соромлячись, не міг зробити:
Дехто з моїх читачів може запитати: «Хто ж тоді був Алан, батько Вольтера, Стюарта Шотландського, за часів правління Малкольма IV?». За часів правління Девіда I, до середини дванадцятого століття, рід Стюартів був заможним та могутнім. Отже, він міг існувати багато століть до цього часу; але коли і яким був його початок, ми не можемо визначити.
Ендрю Стюарт, відомий шотландський член парламенту у XIX сторіччі, прийняв до віри критичну працю сіра Далрімпла про своїх легендарних предків. Крім того, він включив до них хрестоносця Алана, що згодом виявилось дійсним. Ендрю прагнув встановити чіткі хронологічні рамки, помістивши смерть Вольтера ФітцАлан у межах 1177 року.
Лише у 1810-их роках Джордж Чалмерс довів, що Вольтер ФітцАлан є визнаною ланкою у родоводі Стюартів, а такою походив із Шропширу та був сином Алана фітц Флаада. Це остаточно підтвердило існування й важливість Алана фітц Флаада і підтвердило спорідненість між Стюартами та ФітцАланами, графами Арундел. Навіть тоді твердження про легендарне походження не зникло цілком.
У 1858 році Роберт Уільям Ейтон, видатний історик Шропширу, з'ясовуючи зв'язок Алана фітц Флаада з графством та подробиці його шлюбу, все ще намагався підтримувати зв'язок з легендарним лордом Банко і навіть припустив, що Флаад насправді був Флінсом.
У 1874 році анонімна робота звернула увагу на тісний зв'язок між Аланом фітц Флаадом та Бретанню, а також нібито підтвердила спорідненість Флаада з Аланом Сенешалем. Після цього, англійський історик та генеалогіст Джон Горацій Раунд остаточно встановив й оприлюднив справжнє бретонське походження Алана фітц Флаада у 1901 році у своїй збірці генеалогічних есе. Батько Алана, Флаад (позначений різними іменами, зокрема Флаальд і Флатальд), був сином (або братом) Алена, управителя Стародавньої єпархії Доль з її престолом у Доль-де-Бретань, який брав участь у Першому хрестовому поході у 1097 році. «Алан Управитель» згадується як свідок у 1086 році в хартії, що стосується Мезоута, келії поблизу Доля, абатства Сен-Флоран-де-Сомюр. Район Доль знахрдився поблизу Мон-Сен-Мішель і фігурує в історії герцогства Бретань щонайменше з часів правління Номіно.
Дослідження Джона Раунда підтвердив у 1904 році сір Джеймс Бальфур Пол, тодішній Лорд королівських гербів Ліона, який у своїй праці «Шотландське перство» заявив, що «Стюарти, або ж Стюарди, мають бретонське походження; походять з родини, яка обіймала посаду сенешаля чи управителя Доля». Згодом він відновив Алана фітц Флаада на його місце у родоводі шотландської королівської родини та коротко виклав те, що було відомо про його кар'єру.
Примітки