Слобідсько-Дніпровська кампанія — військово-політична кампанія, організована та проведена кошовим отаманом запорозьких козаків Іваном Сірком проти Московського царства у рамках повстання на Лівобережній Україні, що тривала з 4 березня по травень 1668 року.
Передумови
У 1668 році Іван Сірко обіймав посаду зміївського полковника. Коли в країні спалахнуло антимосковське повстання, Сірко переконався у зловживаннях і несправедливостях, які чинили «московські бояри та воєводи». Він установив зв'язки з іншими ватажками козацького виступу, зокрема з гетьманом Петром Дорошенком, і послідовно виступав за захист козацьких прав та вольностей. Історичні джерела свідчать, що Сірко міг бути одним із головних підбурювачів цього повстання та розробляв його плани ще наприкінці 1667 рокуКоловрат-Бутенко Ю. А. Іван Сірко в історії Змієва. — Харків, 2017. — С. 13..
Хід кампанії
4 березня 1668 року Сірко підняв серію повстань у Мерефі, Цареборисові, Маяцьку, Валках, Червоному Куті та на Торських соляних озерах. 11 березня Сірко вирушив на Харків із метою здобути місто. Харківський воєвода Лев Ситін був украй стурбований діями Сірка й терміново поінформував про це князя Григорія Ромодановського; аналогічні занепокоєння висловлював і чугуївський воєвода. Ромодановський заспокоїв чугуївського воєводу, запевнивши, що населення Харкова залишається лояльним монарху, і наказав підтримувати зв'язок із Ситіним, а також застосовувати каральні заходи проти «зрадників із черкас». Через брак підтримки серед місцевого населення Сірко змушений був відмовитися від планів штурму Харкова. Частина території Слобожанщини, зокрема Цареборисів, Маяцьк, Зміїв, Валки та Мурафа, підтримали Сірка, тоді як решта великих населених пунктів зберегли вірність царю. Менше з тим, Сірко здобув певний успіх під Харковом, унаслідок чого було вбито царського харківського полковника Федора РіпкуЗаписки Українського наукового товариства в Києві. — Кн. 3. — К., 1908. — С. 141.. Проте, через активні підготовчі дії Ромодановського Сірко змушений був відступити до Полтави, яку повстанці захопили раніше (5 лютого)Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцова. — СПб., 1912. — Т. 20. — Серко, Иван Дмитриевич..
Завершивши дію на Слобожанщині, Сірко спрямував свої сили на Наддніпрянщину. Козаки завдали поразки московським загонам під Охтиркою та Полтавою. У квітні Сірко зайняв поселення Борове, а в травні — Колонтаїв і Мартове. Після завершення активних бойових дій Сірко переправився через Дніпро для зустрічі з Петром Дорошенком у Чигирині. Вся військово-політична кампанія Сірка була покликана підтримати агітацію Брюховецького щодо витіснення московських залог з українських земель, однак ця пропаганда так і не дала очікуваного успіху.
Наслідки
Івану Сіркові вдалося досягти локальних успіхів поблизу Харкова, Охтирки та Полтави. Однак спроби поширити повстання на ключові та великі міські центри завершилися невдачею. Іван Брюховецький намагався скористатися військовими досягненнями Сірка для схиляння полковників на свій бік, розсилаючи грамоти про те, що Сірко перейшов на його бік і вибив московські війська з «багатьох слобідських міст»Загоровский В. П. Изюмская черта. — Воронеж: Изд-во ВГУ, 1980. — С. 14.. Успіхи Сірка виявилися тимчасовими: оскільки Харків узяти не вдалося, московська влада поступово відновила контроль над регіономЗарема В. М. Серко, Иван Дмитриевич // Большая российская энциклопедия.. Надалі в козацькому таборі розпочалися розбіжності через відмову Сірка підтримувати союз із кримськими татарами. Усвідомивши неможливість зібрати достатньо сил для продовження кампанії, Сірко склав повноваження ватажка повстанців і повернувся на Січ.
Примітки
Література