Carex siccata — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: Канада й США (Альберта, Аризона, Британська Колумбія, Колорадо, Коннектикут, Іллінойс, Індіана, Мен, Манітоба, Массачусетс, Мічиган, Міннесота, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Мексико, Нью-Йорк, Північно-Західні території, Огайо, Онтаріо, Пенсільванія, Квебек, Род-Айленд, Саскачеван, Південна Дакота, Юта, Вермонт, Вашингтон, Вісконсин, Вайомінг, Юкон). Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Опис Стебла тригранні, 15–90 см заввишки, з шорсткими гранями. Листки: верхівка внутрішньої частини піхви напівпрозора, не потовщена або ледь потовщена, увігнута; язички 0,7–2,5 мм завдовжки; пластинки 1–3,2 мм завширшки. Суцвіття 1–5 см завдовжки; колосків 4–12, вони висхідні, яйцеподібні; нижні колоски маточкові; середні — часто тичинкові; верхівковий колосок маточковий або двостатевий. Луски маточкових квіток червоно-бурі, із зеленою серединою та напівпрозорими краями, яйцеподібні, 2,8–5,5 мм завдовжки, коротші за мішечки або рівні їм, верхівка від гострої до загостреної. Мішечки з тонкими краями, безкрилі, від ланцетних до яйцеподібних, 3,9–6,5 × 1,4–2,4 мм; дзьобик 1,2–2,7 мм завдовжки. 2n = 70. Плодоношення: травень–липень. Населяє відкриті піщані ділянки в дубових, дубово-соснових або соснових лісах і саванах, сухі прерії, піщані дюни, піщані поля, сонячні скелясті відслонення, альпійські або субальпійські луки; на висотах 0–3600 метрів над рівнем моря.
Примітки