Шарль Лавіжері (фр. Charles Lavigerie , повне ім'я — Шарль Марсіаль Альман Лавіжері ; 31 жовтня 1825 , Байонна , Франція — 26 листопада 1892 , Алжир) — французький кардинал, засновник місіонерського товариства апостольської життя. Єпископ Нансі і Туля з 16 березня 1863 по 19 січня 1867. Перший архієпископ Алжиру з 19 січня 1867 по 26 листопада 1892 року. Сант-Аньєзе-фуорі-ле-Мура з 3 липня 1882 року. Апостольський вікарій Сахари і Судану з 13 березня 1891 року по 26 листопада 1892 року.
Ініціатор відродження з руїн стародавнього міста Карфаген.
Біографія
Народився в Байонні 31 жовтня 1825 року, навчався в Парижі. 2 червня 1849 висвячений на священика, з 1854 по 1856 викладав церковну історію в Сорбонні. Цікавився Сходом і християнством у східних країнах, в 1860 особисто їздив до Сирії, щоб передати зібрані ним пожертвування маронітським громадам, переслідуваним друзями, в 1857 очолив Фонд шкіл на Сході. У 1861 році став кавалером ордена Почесного Легіону.
16 березня 1863 року призначений єпископом Нансі. Єпископська хіротонія відбулася 22 березня того ж року.
У 1866 році відбулася зустріч Лавіжері з маршалом Патрісом де Мак-Магоном, на якій той запропонував Лавіжері зайняти кафедру Алжиру, яка щойно була підвищена в статусі до архієпархії. Лавіжері прийняв пропозицію і розпочав активну роботу в Алжирі, поєднуючи місіонерство з гуманітарною діяльністю серед знедолених африканців та боротьбою з работоргівлею. Місіонерська активність Лавіжері зіткнулася з протидією французької влади, яка не бажала звернення мусульман у християнство, через побоювання хвилювань, і єпископа, який обмежував пасторську діяльність, лише етнічними французами. Це призвело до того, що Лавіжері намагався подати у відставку, щоб зосередитися на місіонерстві, але папа Пій IX відмовився прийняти її, обмежившись призначенням на допомогу для Лавіжері єпископа- коад'ютора.
У 1868 році Лавіжері заснував товариство апостольського життя «Місіонери Африки», яке стало широко відоме під ім'ям білих батьків. У тому ж році опублікував пастирське послання про тяжке становище корінного населення Африки.
На Першому Ватиканському соборі намагався примирити прихильників і противників проголошення догмату про папську безпомилковість, у результаті проголосував за прийняття догмату.
В 1877 заснував мелькітську семінарію в Єрусалимі, в 1878 відкрив місії в Екваторіальній Африці, а з 1881 став апостольським вікарієм Тунісу, де відкрив безліч місій.
27 березня 1882 року зведений у гідність кардинала, став кардиналом-священиком з титулом церкви Сант-Аньєзе-фуорі-ле-Мура. 10 листопада 1884 року на додаток до обов'язків архієпископа Алжиру став виконувати обов'язки новоствореної архієпархії Карфагена (нині — Архієпархія Тунісу), відбудувавши, таким чином, із руїн місто Карфаген.
Надалі велику увагу у своїй діяльності приділяв боротьбі з работоргівлею, здійснив кілька поїздок Європою, зустрічався з високопоставленими політиками, обговорюючи з ними тему ліквідації рабства, зробив великий внесок у підписання в 1890 році в Брюсселі «Акту про засудження рабства». За дорученням папи Лева XIII намагався примирити французьких католиків з республіканським режимом, в 1890 вимовив перед офіцерами французької ескадри, що зайшла до Алжиру, «тост про Алжир», де закликав їх до лояльності до чинної влади. Зазнавав за це різкої критики з боку французьких монархістів.
Помер в Алжирі 1892 року. Був похований у соборі Святого Людовіка у Тунісі. У 1964 році, після здобуття Тунісом незалежності та націоналізації будівлі собору, останки кардинала Лавіжері були перевезені до Риму, де поховані в куріальній капелі товариства місіонерів Африки.
Роботи
Головною працею Лавіжері стала робота «Повчання кардинала Лавіжері своїм місіонерам», де він виклав свою концепцію проповіді Євангелія в Африці. Відповідно до неї, місіонер повинен пристосовуватися до місцевих звичаїв та традицій, вивчати місцеву мову та обов'язково максимально залучати до служіння місцевих уродженців. «Любіть народи, до яких ви послані. Любіть їх тим більше, чим вони слабкіші і убогі. Любіть Африку, таку далеку від нас, за криваві рани її рабства, за крики страждання, що стільки століть доносяться з її глибин»Крім «Настанов» Лавіжері — автор кількох богословських робіт, численних промов, доповідей та памфлетів.
Посилання
Водовозов В. В. Лавижери, Шарль-Марциал-Аллеман // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
«Lavigerie, Charles Martial Allemand» //1911 Encyclopædia Britannica
«Charles-Martial-Allemand Lavigerie» //Catholic Encyclopedia (1913)
Charles-Martial Cardinal Allemand-Lavigerie
The Cardinals of the Holy Roman Church. Biographical Dictionary
Charles-Martial-Allemand Cardinal Lavigerie, Католическая иерархия.
Примітки