Принц Гео́рг Да́нський і Норве́зький, ге́рцог Ка́мберленд (, ; , Копенгаген, Данія — , Лондон, Велика Британія) — данський принц, син короля Данії Фредеріка III та королеви Софії-Амалії. Чоловік (консорт) королеви Великої Британії Анни Стюарт. Герцог Камберлендський (1689—1708). Лорд-адмірал (з 1702).

Ранні роки Принц Георг народився 2 квітня 1653 року в . Його батьками були король Данії Фредерік III та його дружина Софія-Амалія, що походила з німецького князівського роду. Георг був шостою дитиною, третім і наймолодшим сином у родині, а також одним із двох синів, що досягли зрілості.

Принц пройшов військову службу. Здійснив гранд-тур Європою, протягом восьми місяців у 1668—1669 роках побував у Франції, а влітку 1669 року — в Англії. 1670 року, коли Георг перебував в Італії, помер його батько, а брат Крістіан успадкував данський престол. У 1672—1673 роках Георг подорожував Німеччиною, де відвідав своїх сестер Анну-Софію і , що вийшли заміж відповідно за саксонського і пфальцського курфюрстівLaursen, L. (1895) Jørgen (Georg), 1653—1708, Prins. // Dansk biografisk Lexikon. / Bricka, Carl Frederik (ed.). Copenhagen: Gyldendalske Boghandels, 1895. Vol. IX. s. 14–18. .

1674 року принц Георг був кандидатом на виборах короля Речі Посполитої. Кандидатуру Георга підтримав король Франції Людовик XIV. Однак Георг відмовився перейти з лютеранства до католицтва, що завадило йому бути обраним королем, натомість новим польсько-литовським монархом став Ян СобеськийWard, Adolphus William. George, Prince of Denmark. // Dictionary of National Biography. 1904. Vol. 21. pp. 204—207. .

1677 року Георг разом зі старшим братом, королем Крістіаном V, брав участь у війні проти Швеції.

У Британії

Оскільки Георг був протестантом, король Англії Карл II Стюарт розглядав його як вдалу партію для своєї племінниці — леді Анни. Французький король Людовик XIV схвалював перспективи такого шлюбу, оскільки англо-данський союз міг би послабити його конкурента — Нідерланди. Підтримав шлюб і батько Анни — Джеймс, герцог Йоркський.

Шлюб Георга та Анни був укладений 28 липня 1683 року в королівській каплиці палацу Святого Якова в Лондоні. Король Карл подарував подружжю лондонський палац Вайтголл.

За роки шлюбу Анна була вагітна вісімнадцять разів, проте жодна дитина не дожила до дорослого віку.

1685 року король Карл II помер, і новим монархом став Яків II — тесть Георга. Яків II був ревним католиком, що викликало осуд у тогочасному англійському суспільстві, намагався послабити вплив парламенту та зміцнити власні позиції. Коли його донька і спадкоємиця Марія, протестантка за віросповіданням, переїхала до свого чоловіка Вільгельма Оранського у Нідерланди, широкі кола опозиції до Якова II єдналися довкола Анни та Георга. З початком вторгнення Вільгельма Оранського в Англію восени 1688 року Георг став на бік Вільгельма. Принц відмовився від евакуації разом з дружиною до Данії, на чому наполягав данський посол у Лондоні Фредерік Герсдорф. Зрештою, в Англії перемогла Славна революція, тож Яків II втік до Франції, а монархами-співправителями стали Вільгельм III Оранський і Марія II Стюарт, а Анна, дружина Георга, — спадкоємицею престолу.

У квітні 1689 року за поданням короля Вільгельма парламент Англії прийняв білль про натуралізацію Георга. Йому надали титул герцога Камберленда, і барона Окінґем . 20 квітня Георг зайняв своє місце в Палаті лордів.

Між Георгом та королем Вільгельмом III існувала особиста неприязнь. Георг служив на боці нового англійського монарха під час війни двох королів, коли Яків II намагався повернути Ірландію. Проте згодом Вільгельм III відсторонив Георга від командування. Також король завадив Георгові вступити на службу до англійського флоту. Після випадку, коли голландська гвардія Вільгельма III не віддала честь Георгові, вони з Анною покинули королівський двір. Взаємини між подружжям і Вільгельмом III покращилися після несподіваної смерті королеви Марії 1694 року. Тоді ж принц Георг долучився до засідань Таємної ради і став членом Ордену Підв'язки. 1699 року Вільгельм посприяв, щоб парламент надав Георгові додаткових коштів на виплату його боргів.

Хоча принц Георг проживав в Англії і був членом королівської родини, він ніколи не був членом Церкви Англії, залишався вірним лютеранській вірі, маючи на те право згідно з Актом про віротерпимість 1689 року. Принц молився в особистій лютеранській каплиці в палаці Святого Якова, дозвіл на відкриття якої 1699 року надав Вільгельм III .

Консорт королеви Анни Зі смертю Вільгельма III 1702 року Анна Стюарт стала правлячою королевою Англії і Шотландії. З 1707 року, згідно з Актом про унію, Анна стала королевою Великої Британії. 17 квітня 1702 року вона призначила Георга генералісимусом усіх англійських збройних сил, а 20 травня — лордом-адміралом, тобто очільником Королівського флоту. Водночас провідну роль в адміралтействі відігравав адмірал  — брат полководця Джона Черчилля, герцога Мальборо, що був давнім другом королеви Анни.

Анна внесла на розгляд парламенту законопроєкт про щорічне жалування Георгові в розмірі 100 тисяч фунтів стерлінгів після її смерті. Палата громад підтримала законопроєкт, проте Палата лордів схвалила його лише з невеликою перевагою. Крім того, королева Анна мала намір надати Георгові титул короля-консорта, однак герцог Мальборо відмовив її від цієї ідеї .

За час правління Анни вони з Георгом узимку проживали в Кенсінгтонському палаці або палаці Святого Якова, а влітку — у Віндзорі чи Гемптон-корті. Принц Георг потерпав від бронхіальної астми.

Принц Георг важко захворів навесні 1706 року, у його мокротинні була кров. Хоча його стан покращав, надалі він не міг повноцінно виконувати обов'язки і відвідувати заходи. 28 жовтня 1708 року у Кенсінгтонському палаці принц Георг помер, страждаючи він астми і набряків. Поховали принца у Вестмінстерському абатстві. Королева Анна була спустошена смертю чоловіка та оплакувала його.

Діти Протягом шлюбу Анна була вагітна від принца Георга вісімнадцять разів, проте жодна дитина не дожила до дорослого віку:

мертвонароджена дочка (17 травня 1684) дочка Мері (2 червня 1685 — 8 лютого 1687) дочка Анна-Софія (12 травня 1686 — 2 лютого 1687) викидень (21 січня 1687) мертвонароджений син (22 жовтня 1687) викидень (16 квітня 1688) син Вільям, герцог Глостерський (24 липня 1689 — 30 липня 1700) дочка Мері ( 14 жовтня 1690) син Джордж ( 17 квітня 1692) мертвонароджена дочка (23 березня 1693) мертвонароджена дитина (21 січня 1694) викидень (17 лютого 1696) викидень (20 вересня 1696) викидень (25 березня 1697) викидень (грудень 1697) мертвонароджений син (15 вересня 1698) мертвонароджений син (24 січня 1700)

Родовід

Примітки

Література .