Принц Ві́льям, ге́рцог Гло́стерський (; , Лондон, Англія — , Віндзор, Англія) — англійський принц. Син принцеси Анни Стюарт (з 1702 року — королеви) та її чоловіка Георга Данського. Єдина дитина подружжя, що пережила наймолодші дитячі роки. Вважався ймовірним спадкоємцем престолу Англії, Шотландії та Ірландії.

Смерть принца у віці 11 років спричинила кризу, унаслідок якої 1701 року парламент прийняв Акт про успадкування престолу.

Народження і дитинство

Принц Вільям народився 24 липня 1689 року в палаці Гемптон-корт у Лондоні. Його батьками були англійська принцеса Анна Стюарт (з 1702 року — королева) та її чоловік — данський принц Георг, герцог Камберлендський. Напередодні його народження, наприкінці 1688 року, в Англії відбулася «Славна революція», унаслідок якої до влади прийшла тітка Вільяма, королева Марія II Стюарт, і її чоловік — Вільгельм III Оранський. Матір Вільяма, тоді принцеса Анна, була спадкоємицею престолу, відтак вважалося, що Вільям стане її наступником. Також вважалося, що принц Вільям є спадкоємцем англійського, шотландського та ірландського престолу на противагу Джеймсу Френсісу Едварду — синові поваленого католицького короля Якова II Стюарта .

27 липня принца охрестив лондонський єпископ , давши йому ім'я Вільям Генрі. Хрещеними батьками принца були король Вільгельм III, Гертруда, маркіза Галіфакс (дружина ) і данський король Крістіан V (його на хрещенні представляв граф ). На хрещенні король Вільгельм III проголосив принца герцогом Глостерським, хоча надання йому такого титулу так і не було формалізовано. На честь народження принца оди склали митці Генрі Перселл і McGuinness, Rosamund. The Chronology of John Blow's Court Odes. Music and Letters. 1965. Volume 46 (2). pp. 102—121.

У вересні 1689 року у Вільяма сталися конвульсії, проте його вилікував лікар Джон Редкліфф. Існує припущення, що причиною конвульсій міг бути менінгіт, який у принца з'явився, можливо, під час народження, а згодом спричинив гідроцефалію. Згодом сім'я перебралася до будинку Гемпден-гауз, де Вільям проживав до 1698 року. Здоров'я Вільяма було слабким протягом всього життя. Попри це, у пресі та серед політичних діячів принца представляли як спадкоємця.

Принц Вільям почав мовити із затримкою, до трьох років він не міг правильно вимовляти слова. Відтак, здобувати освіту він почав на рік пізніше. Учителем принца з 1693 року був превелебний Семюел Пратт, випускник Кембриджського університету, який навчав Вільяма географії, математиці, латині і французькій. Близьким другом принца Вільяма став один з його слуг Дженкін Льюїс. Його спогади є важливим джерелом для істориків. З допомогою Льюїса принц зібрав армію «кінних охоронців» (), що складалася з місцевих хлопчиків. Починаючи з 1693 року чисельність цієї «армії» зросла з 22 до понад 90 хлопчиків, серед яких були і сини придворних родин. «Армія» часто маршувала на парадах у Гемпден-гаузі, стала частиною офіційного церемоніалу під час свят. Завдяки Льюїсу принц Вільям з раннього віку цікавився військовими питаннями, зокрема, вивчав кампанії свого дядька, короля Вільгельма III, під час війни Аугсбурзької ліги.

Взаємини між батьками принца і королівським подружжям були напруженими, однак після смерті Марії II 1694 року покращали. 1696 року принц Вільям став лицарем Ордену Підв'язки. З восьми років принц мав власні апартаменти у палаці Святого Якова, де проживав з 1698 року. Тоді ж за ініціативи короля Вільгельма вихователем принца став полководець Джон Черчилль, герцог Мальборо, а вчителем — єпископ . Уже тоді принц Вільям став частіше з'являтися на важливих подіях. Так, 1699 року Вільям був присутнім разом із королем і батьками на судовому процесі проти і , звинувачених у вбивстві. З червня того ж року іноземних дипломатів зобов'язали приходити до принца на аудієнції. У липні 1700 року принцові віддали колишні апартаменти королеви Марії II у Кенсінгтонському палаці.

Смерть 24 липня 1700 року у Віндзорському замку відбувся банкет і бал з нагоди 11-ліття принца Вільяма. Принц зі своїм слабким здоров'ям був сильно втомлений від жвавих танців. Наступного дня, 25 липня, він скаржився на головний біль, нудоту, біль у горлі. З кожним днем Вільям все більше страждав від болів. Лікарі не могли встановити точного діагнозу. Редкліфф вважав, що у принца скарлатина, інші — що в нього натуральна віспа. Вільяма намагалися рятувати кровопусканням. Удень 29 липня стан Вільяма значно покращав, при дворі з'явилася надія на його одужання. Однак увечері того ж дня почалося судомне дихання, порушення ковтання, принц втратив відчуття. Близько 1 години ночі 30 липня 1700 року він помер.

Поховали принца Вільяма у Вестмінстерському абатстві в .

Смерть принца Вільяма спричинила кризу у питанні успадкування престолу. Його матір, принцеса Анна, залишалася єдиною законною спадкоємицею. Попри те, що вона була вагітна 18 разів, більшість вагітностей закінчувалися викиднями чи мертвонародженням, кілька дітей прожили не більше 2-3 роківWeir, Alison. Britain's Royal Families: The Complete Genealogy, Revised Edition. London: Random House, 1995. pp. 267—269. . Водночас ні парламент, ні суспільство Англії не бажали повернення поваленого монарха-католика Якова II чи вступу на престол його нащадків. Відтак, 1701 року парламент схвалив Акт про спадкування престолу, за яким корона Англії, Шотландії та Ірландії могла належати лише монарху-протестанту. Спадкоємицею престолу відповідно до акту стала Софія Ганноверська — дружина курфюрста Ганновера, внучка короля Якова I СтюартаNenner, Howard. The right to be king: the succession to the Crown of England, 1603—1714. Chapel Hill: University of North Carolina Press, 1995. pp. 228—229. .

Родовід

Примітки

Література