Право на відповідь або право на спростування зазвичай означає право особи захищати себе від публічної критики на тому ж майданчику чи в тому ж виданні, де вона була опублікована. У деяких державах, як-от у Бразилії, це є повноцінним юридичним правом. В інших країнах це не закріплено юридично як таке, але є правом, яке певні медіа добровільно надають особам, що зазнали з їхнього боку гострої критики, у рамках своєї редакційної політики.

Як конституційне право Бразилія Конституція Бразилії гарантує право на відповідь (direito de resposta). (article 5, V) Retrieved November 12, 2010

У 2020 році суддя зобов'язав уряд Бразилії розмістити лист від групи корінних народів на офіційних урядових вебсайтах терміном на 30 днів. Плем'я вважало, що тодішній президент Бразилії Жаїр Болсонару використовував проти них расистську риторику в суперечці щодо будівництва лінії електропередачі через в амазонських дощових лісах, і таким чином вони реалізували своє право на відповідь.

Як юридичне право Європа

Європейський Союз У Європі висувалися пропозиції щодо юридично закріпленого права на відповідь, яке б поширювалося на всі медіа, включаючи газети, журнали та інші друковані видання, а також на радіо, телебачення та Інтернет. Ще у 1974 році Комітет міністрів Ради Європи ухвалив резолюцію, що надає право на відповідь усім фізичним особам. Стаття 1 рекомендації Ради Європи 2004 року визначала право на відповідь як: «надання можливості реагувати на будь-яку інформацію в медіа, що подає неточні факти ... які зачіпають ... особисті права».

Окремі держави У федеративній системі Німеччини окремі федеральні землі відповідають за освіту, культуру, а також за пресу та електронні медіа. Усі закони про пресу 16 федеральних земель гарантують право на зустрічне подання фактичних тверджень, які зацікавлені особи та організації вважають помилковими. Це ґрунтується на статті 11 національного закону про пресу 1874 року і міститься в усіх 16 законах як §11 або §10 у дещо змінених варіантах.

Австрія та Швейцарія мають подібні закони. В Австрії це закріплено у статті 9 національного закону про медіа, у Швейцарії — у статті 28g цивільного кодексу.

У Франції право на спростування бере свій початок від і було оновлене та поширене на телерадіомовлення та цифрові медіа за допомогою різних законів і декретів.

У Бельгії закон про право на відповідь з'явився у 1831 році як стаття 13 декрету про пресу. Через 130 років його замінив закон про droit de réponse або «loi du 23 juin 1961» (закон від 23 червня 1961 року). Початково цей закон стосувався лише друкованої преси, але у 1977 році до нього було внесено зміни законом від 4 березня 1977 року щодо права на відповідь в аудіовізуальних медіа («loi du 4 mars 1977 relative au droit de réponse dans l’audiovisuel»), опублікованим в офіційному віснику Moniteur Belge 15 березня 1977 року. Після федералізації бельгійської держави у 1980 році за медіа відповідають мовні спільноти. Тому Фламандська спільнота 4 березня 2005 року ухвалила декрет, який регулює право на відповідь у статтях 177–199, а Німецькомовна спільнота ухвалила декрет від 27 червня 2005 року, який просто посилається на закон 1961 року зі змінами 1977 року.

Організація Об'єднаних Націй

Організація Об'єднаних Націй визнає «Міжнародне право на спростування» через Конвенцію про міжнародне право на спростування, яка набула чинності 24 серпня 1962 року.Convention on the International Right of Correction, 435 U.N.T.S. 191, entered into force August 24, 1962. list of parties

Сполучені Штати Америки

Сполучені Штати ніколи не мали всеосяжного національного права на відповідь. Однак з 1949 по 2000 рік існували нормативні акти Федеральної комісії зі зв'язку (FCC) щодо електронних медіа, які створювали подібні права, а саме: доктрина справедливості, правило про особисті напади та правило про «політичні редакційні статті». Деякі штати мали закони про право на відповідь, але закон Флориди про право на відповідь (щодо друкованих медіа) був скасований як неконституційний рішенням Верховного суду у справі (1974). Конституційність «доктрини справедливості» FCC (щодо телерадіомовлення) була підтверджена у справі (1969), хоча у 1987 році FCC вирішила скасувати це правило.The First Amendment Encyclopedia - Right to Respond and Right of Reply

Правило FCC про особисті напади та правило про «політичні редакційні статті» залишалися на практиці до 2000 року. Правило про «особистий напад» застосовувалося щоразу, коли особа або невелика група ставали об'єктом особистих нападів під час трансляції. Радіостанції та телеканали мали повідомити таких осіб або групи протягом тижня після нападу, надіслати їм стенограми сказаного та надати можливість відповісти в ефірі. Правило про «політичні редакційні статті» вимагало, щоб у разі трансляції редакційних матеріалів, спрямованих проти кандидатів на державні посади, кандидат був повідомлений і отримав розумну можливість відповісти.

зобов'язав FCC обґрунтувати ці супутні правила з огляду на рішення про скасування «доктрини справедливості». Оскільки FCC не надала своєчасного обґрунтування, обидва супутні правила були скасовані в жовтні 2000 року.

Як редакційна політика

BBC Право на відповідь також може бути частиною редакційної політики новинного видання або наукового журналу. Редакційні настанови Бі-бі-сі зазначають:

Коли наші матеріали містять звинувачення у правопорушеннях, несправедливості чи некомпетентності або висувають жорстку та нищівну критику на адресу особи чи установи, ми виходимо з презумпції, що об'єктам критики має бути надано «право на відповідь», тобто справедливу можливість відреагувати на звинувачення.

Australasian Journal of Philosophy Редакційна політика журналу стверджує:AJP: Editorial Policy Retrieved August 3, 2010

Авторам матеріалів, які коментуються [в розділі «Дискусійні нотатки»], може бути надано право на відповідь (за умови звичайного рецензування) з розумінням того, що своєчасна публікація Нотатки матиме пріоритет над бажаністю включення як Нотатки, так і Відповіді в той самий випуск журналу.

Сполучені Штати Америки У США існує журналістський стандарт щодо включення спростувань, що є прикладом етичного кодексу Товариства професійних журналістів: «Сумлінно шукайте суб'єктів новинного висвітлення, щоб дати їм можливість відповісти на критику або звинувачення у правопорушеннях».“SPJ Code of Ethics”, Society of Professional Journalists. Retrieve 8 Nov. 2022.

Див. також Доктрина справедливості Федеральної комісії зі зв'язку США

Примітки

Посилання Довідник законів про пресу 16 федеральних земель Німеччини Стаття 28g цивільного кодексу Швейцарії, що гарантує право на спростування Право на спростування у статті 9 австрійського закону про медіа Бельгійський закон про право на відповідь 1961 року RightOfReply.org — некомерційний сайт, створений для того, щоб надати суб'єктам критики в Інтернеті можливість відповісти своїм критикам...