Права пацієнтів — це забезпечені правовою санкцією обов'язки та організаторів охорони здоров'я перед пацієнтами щодо надання їм певних послуг або пільг. Коли такі послуги або пільги стають правами, а не просто привілеями, пацієнт може розраховувати на їх отримання, а також на підтримку осіб, які контролюють дотримання політики організації або правових норм, щоб втрутитися від імені пацієнта в разі порушення цих прав.

Білль про права пацієнта — це перелік гарантій для тих, хто отримує медичну допомогу в США. Він може мати форму закону або декларації, що не має обов'язкової юридичної сили. Зазвичай такий документ гарантує пацієнтам надання достовірної інформації, справедливе ставлення та автономію у прийнятті медичних рішень, серед інших прав.

Ситуація у світі

Індія За дорученням , Національна комісія з прав людини Індії у 2018 році розробила проєкт Хартії прав пацієнтів. Документ спирається на різні положення, що стосуються прав пацієнтів, які раніше були розкидані по Конституції Індії, Закону про ліки та косметику 1940 року, Закону про клінічні установи 2010 року та різних рішеннях Верховного суду Індії.

Проєкт Хартії складається з 17 базових прав, серед яких: право на повну інформацію щодо хвороби та вартості лікування, доступ до медичних карток, право на невідкладну допомогу незалежно від платоспроможності, інформовану згоду, конфіденційність та людську гідність, право на отримання альтернативної думки лікаря (second opinion), недискримінацію за статтю, кастою чи хворобою (зокрема ВІЛ), а також право на виписку без утримання через фінансові суперечки з лікарнею.

Марокко Марокко висловило зацікавленість у визнанні права на здоров'я для всього населення, вбачаючи коріння цього права в ісламській релігії.

Сполучене Королівство У Сполученому Королівстві була запроваджена та переглянута в 1990-х роках. У 2013 році її замінила .

Сполучені Штати Америки

У США було здійснено низку спроб закріпити білль про права пацієнтів у законодавстві, включно із законопроєктом, відхиленим Конгресом у 2001 році.

Конгрес США розглядав Закон про двопартійний захист пацієнтів 2001 року, спонсорований сенаторами Тедом Кеннеді та Джоном Маккейном. Він містив нові правила для (HMO) та надавав пацієнтам право подавати позови до судів, якщо їм відмовляють у необхідній допомозі.

Хоча і Сенат, і Палата представників ухвалили різні версії закону (Сенатська версія гарантувала пацієнтам широкі права: рішення щодо лікування ухвалює лікар, безперешкодний доступ до спеціалістів та найближчих відділень екстреної допомоги), закон так і не набув чинності. Президент Джордж Буш погрожував накласти вето, якщо документ дозволятиме пацієнтам позиватися проти страхових організацій.

Крім політичних розбіжностей, значну роль зіграв опір медичної індустрії. Колишній топменеджер страхової компанії Cigna , який став викривачем, писав, що страхова індустрія доклала всіх зусиль, щоб «вбити будь-яку реформу, яка могла б перешкодити страховикам збільшувати прибутки», розгорнувши масштабну антиреформаторську кампанію із залученням «підставних груп».

Україна

В Україні правовий статус пацієнта та його права не закріплені в окремому кодифікованому «Біллі про права пацієнта», а визначаються комплексом норм Конституції України, Цивільного кодексу України (ЦКУ), спеціального законодавства та підзаконних актів:

Конституційні гарантії: Стаття 49 Конституції України закріплює право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Стаття 28 гарантує право на повагу до людської гідності та категорично забороняє проведення над людиною медичних, наукових чи інших дослідів без її вільної згоди, а стаття 32 захищає конфіденційність персональних даних (основа лікарської таємниці). Основи законодавства України про охорону здоров'я (Закон № 2801-XII): Базовий нормативний акт, розділ V якого закріплює фундаментальні права пацієнтів, зокрема: право на вибір лікаря та закладу охорони здоров'я (ст. 34, 38) — право вільного вибору лікаря, методів лікування відповідно до його рекомендацій та закладу охорони здоров'я; право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я (ст. 39) — включно з ознайомленням із медичними документами; право на таємницю про стан здоров'я (ст. 39-1) — заборона вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування; право на згоду та відмову від медичного втручання (ст. 43) — будь-яка медична допомога (за винятком невідкладних випадків загрози життю при несвідомому стані) потребує інформованої добровільної згоди пацієнта; повнолітній дієздатний пацієнт має право відмовитися від лікування. Цивільний кодекс України: У Книзі другій («Особисті немайнові права фізичної особи») регулюються: право на медичну допомогу (ст. 284), право на інформацію про стан свого здоров'я (ст. 285) та право на таємницю про стан здоров'я і збереження лікарської таємниці (ст. 286).

Із набранням чинності Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (від 19.10.2017 № 2168-VIII), пацієнти отримали чітко визначені права на отримання гарантованого пакета безоплатних медичних послуг і лікарських засобів через договірну систему з Національною службою здоров'я України (НСЗУ).Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 № 2801-XII // Верховна Рада УкраїниЦивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV // Верховна Рада України

Етична відповідальність Підкреслюючи етичну відповідальність медичних працівників перед пацієнтами, згадуються такі базові принципи, як повага до автономії, (Primum non nocere), сприяння добробуту та справедливість. Ці принципи відіграють важливу роль у прийнятті медичних рішень, допомагаючи лікарям дбати про здоров'я пацієнтів і водночас зберігати їхню здатність приймати рішення, досягаючи фундаментального балансу між медичною етикою та обов'язком перед хворим.

Див. також

Рух за права осіб з інвалідністю Безпека пацієнтів

Право на охорону здоров'я Медична етика

Примітки

Посилання Короткий зміст Білля про права пацієнтів Маккейна-Едвардса-Кеннеді S.1052 2001. Права пацієнтів — МОЗ України